На Водохреще родина Наталі та Ігоря Гаврилюків поповнилася ще двома янголятками: Антоніною й Тарасиком – два з половиною і чотири роки. Тепер у них семеро дітей.
До цього у домі Гаврилюків вже було сім «Я» – тато з мамою і п’ятеро діток. Троє старших нині здобувають професію, двоє молодших навчаються в школі. Однак вирішили, що місце за сімейним столом знайдеться ще й для Тонечки з Тарасиком, якщо серце озвалося. Адже діти, як і старші свого часу, припали Гаврилюкам до душі з першого погляду.
– «Ти скільки хочеш діток?» – запитав Ігор, коли ми збиралися до одного з одеських дитячих будинків, – розповідає Наталя. – «Двох. Але як Бог дасть, так і буде», – відповіла тоді йому.
Коли ж завітали до закладу, їм запропонували познайомитися з чотирма: троє хлопчиків – Сашко, Петро, Алій – та їхня сестричка Анастасія. Їм від 7 до 16 років.
– Діти-сироти, – сказали у притулку. – Батьки у них померли.
Наталя й Ігор, які не були готові одержати зразу чотирьох дітей, погодилися поспілкуватись з ними.
– З першого погляду якось тьохнуло серце. Видно було, що і ми їм сподобалися. Тоді подумалося: якщо серце приймає, Бог допоможе впоратися. На пропозицію їхати з нами діти одразу погодилися, – розповідає щаслива мама.
Зовсім скоро родина поповнилася ще й Володею. Складний вік, складний період – звикали, запроваджували свої порядки, розподіляли обов’язки. Слава Богу, сьогодні всі між собою як рідні, радіє Наталка. Її й Ігоря діти кличуть мамою й татом.
– Я перенесла кілька операцій, своїх дітей мати не можу. Тому вирішили прихистити тих, що обділені батьківською ласкою. Хочемо, щоб наші діти не тільки росли вихованими, милосердними, добрими, освіченими, а й навчилися заробляти на життя самостійно, – розповідає Наталя.
Свого часу Наталя й Ігор жили в Іллічівську, мали свій бізнес. Коли захотіли влаштувати дитячий будинок сімейного типу, їм сказали, що за умовами має бути власний дім. Тоді й пригодився будинок, який був у Ігоря в Балтському районі. Переїхали до Балти, звернулися до відповідних служб. Проблем з оформленням документів не було. Потім держава виділила для родини великий гарний дім у Балті.
Гаврилюки – сім’я працелюбна. Вели господарство, в якому було все, навіть свині та гуси. Кожен знав, за що відповідає. А нещодавно на сімейній раді вирішили відкрити свою птахофабрику. Інкубатор є, тож справа – на часі.
– Люди дуже порядні. Наталя Валентинівна має свій бізнес, Ігор Володимирович – священнослужитель. Дітей виховують у любові. Прагнуть їх навчити не тільки працювати, а й розвивати свої здібності. Наприклад, Володимир дуже гарно малює і любить музику. Діти слухаються батьків, але почуваються вільно, радо спілкуються, – розповідає про Гаврилюків начальник відділу у справах дітей Балтської райдержадміністрації Наталя Герасименко.
…З Кодимського притулку «Буслик» Антоніну з Тарасиком забирали всією сім’єю. Разом з ними завітали голова Балтської райдержадміністрації Олесь Вітряний і начальник відділу у справах дітей Наталя Герасименко. Були приємно вражені, коли у притулку їх зустріли не тільки директор закладу Наталя Патківська, а й голова Кодимської райдержадміністрації Вадим Козачок, голова райради Геннадій Гладенький, начальник відділу у справах дітей Антоніна Москалюк.
На Водохреще в родині Гаврилюків любові побільшало…
