Він був життєрадісною людиною та перспективним офіцером – товариші за службою в найближчій перспективі бачили його генералом. Але 29 серпня позаминулого року в Іловайську граната, розірвавшись, поставила крапку в житті полковника Бориса Кифоренка.

Ховали героя в селищі Аван­гард під Одесою – він служив у військовій частині А2171, розташованій тут. Провести воїна в останню путь прийшли близько півтора тисяч люду. Товариші за службою згадували, як молодим офіцером Кифоренко приїхав до Одеси. Дуже скоро був призначений на посаду помічника начальника технічної частини полку зв’язку корпусу ППО, а вже через 11 міся­ців йому довірили командуван­ня телефонною ротою. Згодом – рота матеріально-технічного забезпечення полку зв’язку, а ще менш ніж за два з половиною роки – посада начальника штабу, першого заступника командира батальйону зв’язку. У 2004 році майор Борис Кифоренко закінчив Національну академію оборони України. Згодом був призначений начальником інформаційно-телекомунікаційного вузла окремого полку зв’язку Повіт­ряного командування «Пів­день» ВСУ, потім командиром окремої бригади зв’язку.

Добре складалася кар’єра, все було гаразд і в родині: красуня дружина та дві чудові дочки. Життя малювало привабливі перспективи. 

…У переддень річниці загибелі Бориса Борисовича Авангар­дівський селищний голова под­звонив вдові героя, запросив Ірину Федорівну до себе на прийом. Розпитавши про життя, про дітей, Сергій Григорович заговорив про пам’ятник. Ес­кіз вдова намалювала сама. Се­лищний голова Сергій Григо­рович Хрустовський взяв на себе турботу про фінансування.

На ініціативу керівника гро­мади відразу відгукнувся ди­ректор ТОВ «Бізант» Василь Ми­хайлович Богачук, виділивши на пам’ятник 45 тисяч гривень. На сесії селищної ради депутати одностайно проголосували за виділення на будівництво пам’ятника понад ста тисяч. 

І ось настав день відкриття. На церемонії були присутні рідні та близькі воїна, його товариші за службою, керівництво та жителі селища.

– Хай в Авангарді це буде першим і останнім пам’ятником воїнові, що поліг у зоні АТО. Про Бориса Борисовича розповідають, що він був чудовим офіцером. Боляче, що йдуть від нас най­кращі. Полковника Кифоренка добре знали в Авангарді – він користувався в селищі повагою, був справжнім офіцером, що до кінця виконав свій військовий обов’язок, тому його ім’я назав­жди стане для нас взірцем па­тріотизму й любові до Вітчизни, – сказав відкриваючи мітинг се­лищний голова.

Своїми спогадами про загиб­лого воїна поділилися його то­вариші за службою.

– Борис виростив не одне поко­ління офіцерів, тим самим ще в мирний час створивши собі нерукотворний пам’ятник, – сказав полковник Вадим Лабу­нець.

Полковник Олег Кудренко від себе й від своїх товаришів подя­кував авангардівській гро­маді:

– Я вдячний вам за те, що в такий складний час ви знайшли можливість і встановили пам’ят­ник нашому товаришеві!

Про це ж у своїй промові сказа­ла вдова полковника:

– Я вдячна Сергієві Григоровичу й усім, хто взяв участь у ство­рен­ні пам’ятника. Борис був прек­расним офіцером, достойною людиною й заслужив таке став­лення до себе. Люди, які знали його, і сьогодні підтримують мене, тим самим віддаючи борг пам’яті моєму чоловікові.