Організаторами виступили Координаційна рада з питань соціально-правового захисту прав дітей при голові обласної ради, громадські діячі, представники благодійних фондів.
– З 2013-го по 2015 рік в області діяла програма із забезпечення сиріт житлом, – говорить представниця Служби у справах дітей Одеської ОДА Світлана Кузнецова. – Як виявилося, вкладати кошти в будівництво соціальних гуртожитків недоцільно, бо через три роки людині знову ніде буде жити, а будівництво нового житла – дуже дороге. Тому вирішили купувати житло на вторинному ринку. У результаті залучення коштів із бюджетів усіх рівнів за три роки було придбано 141 одиницю житлоплощі. Це житло передано 205 дітям-сиротам. 113 одиниць придбано коштом обласного бюджету, 16 – за рахунок місцевих бюджетів, на 12 гроші виділено з житлових фондів сільських і селищних рад. Сьогодні на квартирному обліку є 394 особи віком від 16 до 18 років, 1116 – від 18 до 23 років, 484 – старших 23 років і 12 – старших 32 років.
– Станом на листопад минулого року на квартирному обліку було близько двох тисяч випускників інтернатів, – говорить голова громадської організації «Сімейний центр «Пріоритет» Аліна Тірновенко. – Судячи з відсутності фінансування та плану подальших дій, програма забезпечення житлом дітей-сиріт припинила роботу 2015 року. Сьогодні на вулиці ми маємо сотні молодих бездомних людей – випускників інтернатів.
– У Білорусі є порядок: дитину-сироту, що стоїть на квартирному обліку, неодмінно забезпечують житлом, – розповідає член правління правозахисного центру «Весна» Дмитро Соловйов (Республіка Білорусь). – Незважаючи на те що права записані в законах нашої країни, все одно їх доводиться постійно обстоювати. І в цьому питанні ми можемо поділитися досвідом.
– Є проблема зі здобуванням освіти і пошуками роботи, – розповідає громадський представник Уповноваженого Президента України у правах дитини в Одеській області В'ячеслав Пузанов. – Питання з квартирами, незважаючи на залучення інвесторів, залишається відкритим. Є організації, здатні будувати недороге малогабаритне житло, але з ними треба знайти контакт, це має стати одним із першорядних завдань.
– Окремо взята обласна структура сама не розв'яже проблему житла, – говорить депутат облради шостого скликання Людмила Акімова. – Незважаючи на триваючу децентралізацію, проблема має вирішуватися на державному рівні. За відсутності національного плану дій та політичної волі до розв'язання, від регіонів важко очікувати успіхів. Поки що ключову роль відіграє позиція громадських організацій, але підхід має бути комплексним, із залученням усіх відповідальних структур. Труднощі з перетвореннями (комплектація, переїзд тощо) у профільних управліннях гальмують їхню роботу. За великим рахунком, треба ухвалити національну програму забезпечення житлом сиріт.
Звучать репліки про будівництво недорогого малогабаритного житла. Але не можна забувати й про збереження наявного. Не всі діти потрапили до інтернату з вулиці. Їх домівки та квартири руйнуються або незаконно продаються опікунами. Наприкінці травня відбудеться черговий випуск у школах-інтернатах. Що може запропонувати держава, так це перебування в соціальних гуртожитках – і тільки до 23-річного віку. За законом соцжитло надається сиротам до одержання постійного помешкання, якого немає...
