Вже понад два роки Всеукраїнська аграрна рада бореться за те, щоб уряд і парламент почули працівників АПК.
Зміни в податковому законодавстві, які набули чинності 1 січня 2016 року, ставлять під удар не тільки сільгоспвиробників, а й усіх, хто купує українські продукти. Адже не таємниця, що надмірне податкове навантаження є згубним і для тих, хто працює на землі та фермі, і для кінцевих споживачів їхньої продукції – жителів міст і сіл. Тому ми хочемо наголосити, що обстоюємо не пільги для аграрного сектору, а продовольчу безпеку держави і добробут людей.
Раніше 20% податку на додану вартість (ПДВ), нарахованого виробникові молока, потрапляли на його спеціальний рахунок. Далі він міг використати ці кошти на виробничі потреби. Після прийняття змін до Податкового кодексу у грудні минулого року на спеціальному рахунку залишається 80% від сплаченого ПДВ, а решта 20% перераховуються до бюджету. Проте така «поступка» має свій «термін придатності», і вже з 1 січня 2017 року вся сума сплаченого ПДВ буде залишатися державі, вільних коштів у фермера поменшає. Про якісну годівлю та вдосконалення виробництва – годі говорити.
Більше того, 43% власників молочних ферм, які взяли участь в опитуванні Всеукраїнської аграрної ради, розповіли, що планують закрити ферми, якщо буде скасовано спеціальний режим оподаткування.
Кількість молока в Україні буде скорочуватися швидшими темпами. Враховуючи те, що за останній рік обсяги його виробництва зменшилися на 450 тисяч тонн, нічого доброго очікувати не варто.
Як наслідок, ціна на сировину зросте, а кінцевий молочний продукт буде не по кишені пересічному українцю. Наразі низька купівельна спроможність призвела до падіння споживання молокопродуктів на душу населення (у перерахунку на сире молоко) у 2015 році до 209,4 кг, тоді як 2014 року цей показник складав 226,4 кг.
Відчує на собі податкову «реформу» й українське свинарство. Зробімо підрахунок. Половина нарахованого на вироблену продукцію ПДВ, який раніше господарство у повному обсязі могло витрачати на виробничі потреби, тепер іде до держбюджету. При цьому виробничі витрати не зменшуються, а навпаки – зростають. Справа в тому, що зміна оподаткування торкнулася й виробників рослинницької продукції. Тому корми стали дорожчими. А отже ті, хто займається промисловим свинарством, мусять покривати витрати, на компенсацію яких на спеціальних рахунках грошей не вистачило. Іншими словами: собівартість зростає.
Закупівельну ціну на свинину диктує не виробник, а ринок – тобто споживач.
До того ж девальвація істотно знизила платоспроможність населення. Як наслідок, за оцінками експертів, середньостатистичний українець цьогоріч «з’їсть» 17,6 кг свинини, що на 20% менше, ніж у докризовому 2013-му. Торгівля відзначає низький попит і вимагає від постачальників (м’ясопереробників) нижчу ціну. Останні тиснуть на виробника. А виробник має покрити витрати на виробництво, які зростають не тільки через девальвацію, а й через те, що тепер 10% створеної доданої вартості він має віддати державі. От і бачимо: маленькі свиногосподарства та відгодівельники закриваються, невеликі м’ясопереробники призупиняють діяльність, а великі – тиснуть на тих свинарів, які ще тримаються, час від часу погрожуючи імпортною сировиною.
Нічого доброго податкові зміни не несуть і виробникам борошна. Вже сьогодні борошномели змушені конкурувати по закупівельних цінах на пшеницю з зернотрейдерами, які мають можливість підвищувати ціни, оскільки продають зерно за долари. Внаслідок підвищення закупівельних цін на пшеницю на вітчизняному ринку кінцевий споживач отримає подорожчання продуктів: борошна, хліба, макаронів.
Якщо у внутрішньо орієнтованого виробника борошна ціна зросте на 50 копійок, то для кінцевого споживача це обернеться подорожчанням на одну-дві гривні. Слідом за борошном почне дорожчати хліб.
Сьогодні ми звідусіль чуємо, що господарство – це передусім платник податків, але в жодних засобах масової інформації не говорять, що це ж господарство є рятівним кругом для сотень людей на селі. Це, щонайменше, заробітна плата, допомога при народженні дітей, допомога при похованні, фінансова підтримка шкіл, садочків, ФАПів, будівництво доріг, газопроводів тощо. Звісно, ця допомога ніяк не відзначається в дохідній частині державного бюджету.
З 1 січня 2017 року уряд планує повністю ліквідувати спеціальний режим оподаткування, а натомість не пропонує жодних механізмів підтримки. Та частина виробників, яка таких умов не витримає, покине ринок, і тоді про самозабезпечення країни продовольством можна забути.
Всеукраїнська аграрна рада з низкою аграрних асоціацій розробила Проекти Законів України (№№ 3851-1, 3810, 3848), які мають стабілізувати ситуацію на ринку, підтримують прийняття проекту Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільгосптоваровиробників» (№1699). Ми хочемо наголосити, що зміни, які відбуваються в податковому законодавстві, не повинні шкодити людям – лише задля наповнення бюджету країни. Має бути розроблений механізм підтримки, який влаштує обидві сторони.
За два роки ми провели сім страйків, в яких взяли участь десятки тисяч аграріїв з усієї країни. Невже потрібні сотні тисяч, щоб їх почула влада?
Але ж не страйками належить займатися аграріям у період посівної…
Підготовано згідно з заявою Всеукраїнської аграрної ради
