Препарати хіміотерапії є невід’єм­ною частиною комплексного лікування хворих з онкопатологією. На жаль, останні закупівлі їх коштом обласного бюджету проводилися 2014 року, а одержав їх онкодиспансер лише в жовтні 2015 року. Сьогодні всі препарати для курсів хіміотерапії пацієнтам доводиться купувати за свій рахунок. 

– Я був на засіданні профільної комісії обласної ради з охорони здоров’я, де обрисував ситуацію, – розповідає головний лікар онко­диспансера Олег Лук’янчук. – Де­пу­тати погодилися з тим, що треба знаходити кошти на закупівлю препаратів, від яких залежить життя багатьох людей. Ухвалено рішення про виділення приблизно 15 мільйонів гривень. Його буде винесено на найближчу сесію обласної ради, і я сподіваюся, воно знайде підтримку депутатського корпуса.

– Олегу Валерійовичу, але ж це не вся сума, яка необхідна для того, щоб повністю забезпечити пацієнтів хіміопрепаратами? 

– Загалом нам треба 45 мільйонів гривень на рік. Якщо одержимо третину, закупимо найдорожчі та найефективніші препарати. Ті, що дешевші, пацієнти зможуть купити самі. Іншого виходу поки що немає. 

– А як пацієнти будуть довіду­ватися про наявність потріб­ного їм пре­парату?

– Будуть вивішуватися списки, і кожна людина зможе дізнатися про все, що її цікавить.

– Оскільки на всіх потрібних ліків не вистачить, за якими критеріями добиратимуться ті, хто їх одержить? 

– Рішення про призначення хіміо­препаратів в Одеському ООД ух­валюється комісійно, залежно від стадії онкопроцесу, біологічних властивостей пухлини, затверджених наказами МОЗ України стандартів лікування та інших важливих критеріїв. Пріоритетним для нас є забезпе­чення хіміопрепаратами соціально незахищених верств населення, багатодітних онкохворих, ефективне лікування яких прямо пов’язане із забезпеченням цими медикаментами.

З усього сказаного доводиться зробити непростий висновок: у межах децентралізації багато які функції, зокрема й ті, що стосуються закупівлі ліків для різних категорій хворих, перекладаються державою на місцеву владу. Але так не може тривати без кінця, з доведенням ситуації до абсурду. Бо хіміопрепарати одним пацієнтам потрібні в перед- або післяопераційний період, а іншим – протягом усієї решти життя. І держава, яка несе відповідальність за здоров’я й добробут своїх громадян, навіть в умовах найжорстокішої кризи не має права залишатися осторонь і перекладати на плечі регіонів явно непосильний для них вантаж.