Справжню таїну й мистецтво вирощування виноградної лози опанували Олександр Іванович і Тетяна Іллівна Фоменки зі Струтинки Жеребківської сільської ради. Їхнє обійстя знаходиться в тихому куточку цього Богом забутого села. Поки добираєшся до садиби виноградарів, впадають у вічі покинуті людьми хатки-гніздечка: десь іще вцілілі, десь – занедбані, напівзруйновані. Бо ж у пошуках кращого життя селяни ринули до великих міст, де у вирі марноти й життя промайнуло. Тоді, на схилі літ, вчорашні гречкосії згадують про милу серцю сільську хатиночку та спокійну старість на малій батьківщині…
Невеселі роздуми перервала поява господарів світлого будиночка зі стрункою ялиною в центрі двору. Привітно зустрівши гостей, господар відразу повів їх оглянути виноградну колекцію, натхненно розповідаючи про кожен сорт. Я навіть не уявляла, що так досконало можна знати про понад 250 сортів та видів винограду. Могло видатися, що у чоловіка є відповідна освіта, але тут доречніше говорити про спадковість поколінь – дід Олександра тримав виноградник, а батько свого часу закінчив Тираспольський сільгоспінститут за спеціальністю «Овочівництво та виноградарство». Напевно, на генетичному рівні передалося Олександрові Фоменку їхнє захоплення, що несподівано проявилося у зрілому віці. Бо професія у Олександра Івановича – технічного напряму, й він іще досі працює на Жеребківській базі зберігання й ремонту техніки та аварійно-рятувальних робіт.
Звісно ж, з нетерпінням рахує дні до виходу на пенсію, щоб цілковито присвятити себе улюбленій справі. А от дружина Тетяна, яка нині перебуває на законному відпочинку, поділяє захоплення чоловіка, постійно знаходиться поруч, може його замінити на всіх етапах догляду за виноградом та підстрахувати. Це лише на перший погляд здається, що після завершення сезону виноградар може спочивати на лаврах. Робота на винограднику триває о будь-якій порі року, тим більше що рослина відчуває хороший догляд і піклування.
Колекція струтинських виноградарів започаткована в листопаді 2004 року. Це, так би мовити, офіційно. А передували цьому несміливі спроби вирватися з рамок стереотипів, прийнятих у нашій місцевості: виноград – це вино, а отже нічого хитрого тут немає, потрібно мати всього кілька випробуваних сортів. Фоменки, зі своїм прагненням до прекрасного, вбачали у винограді благородну культуру, варту вивчення, дослідження та вдосконалення. Саме це і стало причиною придбання у середині 2000 року трьох саджанців у заїжджих продавців. Навіть зараз, уже маючи за плечима багаторічний досвід, Олександр Іванович визнає, що подібні покупки схожі на лотерею: не факт, що на твоїй ділянці виросте саме очікуваний сорт. Тож аби не вскочити в халепу, ентузіасти радилися з колегами щодо вибору саджанців. Допомогли цьому спеціалізовані видання і, звісно, інтернет. Почали листуватися з іншими, як жартує Олександр Іванович, «чокнутими», обмінюватися досвідом та сортами, корисною інформацією. Надбаними знаннями Фоменкам уже хотілося поділитися як із досвідченими колегами, так і з початківцями, бо на власному досвіді знали, наскільки важливо отримати вчасну кваліфіковану пораду, щоб не зневіритися в такій надзвичайно цікавій справі. В результаті народилося їхнє власне щомісячне видання «Сонячне гроно» – співбесідник виноградарів-любителів. Перший номер побачив світ у березні 2011 року. Зараз у його створенні бере участь редколегія з чотирьох знавців-любителів виноградарства. Інші члени колективу живуть у Запорізькій, Івано-Франківській, Миколаївській та Донецькій областях. Проте відстань ніяк не заважає їхній творчій співпраці. Олександр Фоменко створює в себе вдома не просто цікаве видання тиражем 120 примірників, а якісний інформаційний продукт.
Своєрідною перевіркою власних сил стала для Фоменків виставка-конкурс «Регіональне гроно-2011», яку вони організували. Ви гадаєте, що для проведення виставки довелося винаймати павільйон? Аж ніяк! Більше ста учасників і гостей вмістила садиба Фоменків. Вони демонстрували власні досягнення у виноградарстві, спілкувалися, частували одне одного сонячною ягодою і, звісно ж, визначали найкращого фахівця справи.
Олександр Фоменко не лише ділиться знаннями, а й охоче продає свої сорти винограду. Для цього, знову ж таки власними силами, щороку створює колекційний каталог: «Рошфор», «Александрина», «Галлія», «Забава», «Ладушка»... Кожен покупець отримує від Олександра Івановича, крім купи настанов, ще й брошуру з добіркою основних порад, які застережуть початківця від помилок. Сам же Фоменко називає свій колекційний виноградник експериментальним. Тобто, процес вдосконалення сорту, добору найкращого виду триває...
На жаль, двом синам батьки не зуміли поки що прищепити любов до сонячної ягоди. Хоча дуже мріють про династію. Але хтозна, можливо в нащадках Фоменків іще дозріває любов до виноградарства, як молоде вино, а з часом з’явиться справжній інтерес до батьківської справи. Є в Олександра Івановича ще одна заповітна мрія: перетворити рідне село на центр виноградарства і провести тут всеукраїнську виставку аматорських досягнень у цій справі. До здійснення такого честолюбного задуму рухається поетапно: випускає унікальне видання, поширює інформаційні матеріали, підтримує тісний зв’язок із однодумцями. Його плани та ідеї всіляко підтримує дружина Тетяна, залишаючись для родини дбайливою дружиною, мамою та господинею…
