Народний артист України Микола Свидюк – один із тих небагатьох митців, який має одночасно дар композитора і співака. Співає те, що сам створив. Його музика надихає, його пісні сповнені справжнім українським мелосом. Митець створює власний музичний світ, у якому поєднуються мелодія, душевно щире та неповторний вокал. Його хіти «Доне, моя донечко», «І люблю, і сміюсь, і печалюсь», «Рушники», «Весна для тебе» закріпили за ним провідне місце серед найкращих представників української естради.
Вже тривалий час народний артист співпрацює з музичними колективами Одеського гарнізону – Центром військово-музичного мистецтва Військово-морських сил Збройних сил України та оркестром Військової академії.
Після концерту, який відбувся у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, співак із задоволенням розповів про творчі плани та мрії.
– Миколо Івановичу, що сприяло вашому життєвому вибору – стати артистом? З чого починався ваш творчий шлях?
– Ще у шкільні роки мене вразила унікальна гра на гармошці мого дядька Павла, який мешкав у невеличкому селищі Кринички, що на Одещині. Магнетизм звуків музичного інструменту та майстерність виконання мелодій полонили мою душу. Тож п’ятикласником я попросив батька купити мені акордеон. І вже незабаром зусиллями батьків у нашій хаті з’явився новенький «Вельтмейстер». Потім почалося навчання у вечірній музичній школі для дорослих, Одеському музичному училищі, а далі – в Київському інституті культури.
Взагалі я вдячний творчій долі, яка звела мене з багатьма класиками української естрадної пісні. Серед них Олександр Білаш, Микола Сингаївський, сучасні піснетворці Андрій Демиденко, Микола Луків, Віктор Герасимов, Олексій Кононенко. Їхні пісні по-справжньому унікальні. Вони відомі не тільки в Україні, але й у всьому світі. Я співпрацюю з ними і зараз. Ці люди є для мене взірцем творчої досконалості.
– Сьогодні у вашому репертуарі вже є чимало пісень, але особливою популярністю користуються «І люблю, і сміюсь, і печалюсь», «Доню, моя донечко», «Моя Україна». Ви не тільки співаєте, але й складаєте пісні. Звідки приходить натхнення? Розкажіть про ваш досвід.
– Все почалося з моєї зустрічі з відомим поетом Андрієм Демиденком в Одесі. Його пісні «Україночка» та «Як побачу рідну хату» набули на той час неабиякої популярності. Відомий поет запропонував мені написати музику до свого вірша «І люблю, і сміюсь, і печалюсь». Згадую, як я працював над нею протягом усієї ночі, й тільки на шосту годину ранку відчув, що народилася нова мелодія. Після кількох прослуховувань пісні Андрій Демиденко запропонував виконувати її саме мені, за що я йому щиро вдячний.
Сьогодні я продовжую свою творчість, пишу музику для дітей та молодих виконавців. Натхнення йде від поезії. На мій погляд, якщо поет-пісняр спроможний дати поштовх для внутрішньої трансформації звуку, народження нової мелодії відбувається досить легко.
Ви знаєте, під час народження нової пісні у кожного композитора відкривається душа. На мою думку, музика до пісні не пишеться. Вона приходить звідкись згори.
– Під час своїх концертних виступів ви досить часто спілкуєтеся з військовослужбовцями. Скажіть, за вашими спостереженнями, як змінюється їхній настрій?
– Відчувати його – дуже важлива для мене річ під час кожного виступу. Мені подобається вгадувати бажання своїх слухачів. Кожна аудиторія – це мікросвіт, зосереджений тут і зараз. Тому мої концерти відрізняються один від одного. Намагаюся, щоб кожен – чи то в польових умовах, чи на кораблі, чи в госпіталі – залишав після себе найкращі враження та спогади. На концертах військовики стають як діти – іноді слухають із радісним запалом, а іноді й зі сльозами на очах.
– У чому ви вбачаєте своє головне завдання як митця і як патріота своєї Батьківщини?
– Нинішній час нам диктує свої правила, і митець не може бути поза подіями, які відбуваються в країні. Тим більше коли точиться війна. Справжні патріоти України допомагають народові не тільки своїм талантом, а й усім, чим можуть. Тому й не дивно, що серед мої друзів є співаки-волонтери, співаки-психологи та співаки, що зі зброєю в руках захищають Україну.
Але головним завданням для співака є об’єднання людей, пробудження в кожному громадянинові духу патріотизму, любові до своєї Батьківщини і до своєї родини. Особливо потрібна ця допомога нашим співвітчизникам – українцям, які проживають сьогодні на території окупованого Донбасу. Українська народна пісня може розворушити найщиріші почуття, вплинути на ментальність людей словом правди.
Якщо кожен із нас почне з себе і усвідомить, що наше майбутнє залежить від нас самих, я гадаю, що наш український народ досягне великого успіху.
– Поділіться, будь ласка, своїми творчими планами.
– Плани і наміри ті самі: жити і творити. Найближчий мій концерт «Шлягер року», в якому також братимуть участь провідні вітчизняні співаки, відбудеться в палаці «Україна». Потім – участь у дитячому фестивалі в Чернігові та низка передноворічних концертів у Вінниці та Чорноморську.
– У вас є якась життєва мрія?
– У кожної людини своє покликання. Моє ж покликання – пісня. А ще – прагнення до краси і піднесених взаємин у всьому. Життя коротке, тож треба поспішати творити добро! Це і є моя мрія.
