Мамина помічниця народилася третьою

Споконвіку найважливішим та найголовнішим для жінки є покликання бути матір’ю. Причому не просто народити дітей, а зростити їх, виховати. Стати для них взірцем жіночності, ніжності, любові, доброти, передати їм найкращі сімейні та моральні цінності. Отож, жіноче призначення – не з легких. І це добре усвідомлювала Наталія Цибулько, народжуючи свого первістка. Нині в оселі родини зростають троє дітей.

На батьківщину свого чоловіка Олександра Цибулька, в село Осички, Наталія переїхала відразу після одруження. Незабаром привітна і товариська жіночка стала своєю серед осичківчан. Як і в трудових колективах, де працювала за фахом – юристом.  

Завагітнівши вперше, дружина «виконала побажання» чоловіка – народила сина, продовжувача знаного в Осичках (та й не тільки) роду Цибульків. Хлопчика назвали Дмитриком – на честь Наталиного батька. Другою Наталія мріяла народити  дівчинку: собі – помічницю, синові й батькові – втіху. Разом з чоловіком навіть ім’я придумали – Іринка. Але… 

Вдруге лелека завітав знову з хлопчиком, народженню якого в родині  найбільше, мабуть, радів дідусь Володимир, бо маля назвали на його честь. 

Те, що батьки чекали на дівчинку, напевне, якось позначилося на характері та вдачі малого Володі, адже порівняно з Дмитриком він ніжніший, вимогливіший до свого одягу, зовнішності. Але ця несхожість тільки зближувала, об’єднувала  братів і батьків в єдину дружню сім’ю, де вміють і працювати добре, і відпочивати весело у сімейному колі або в компанії з друзями. 

А коли сини підросли, чоловік сказав дружині: «Ми тут з хлопцями поміркували, що час нам і про дівчинку подумати».

Втретє лелека таки не помилився. Найменшеньку Іринку не просто люблять в сім’ї, її обожнюють і навіть балують. Особливо чоловіча половина. А маленька красуня вміло цим користується. Тішиться донечкою і матуся. 

Напередодні жіночого свята вистачає клопотів у чоловіків родини Цибульків, адже слід добре помізкувати, чим здивувати та порадувати маленьку Іринку, дружину і матусеньку Наталію святковими подарунками. Та що б не придумали хлопці, впевнена: цього дня, як і завжди, в цій родині буде весело й радісно, пануватимуть злагода, щастя і добробут. Звісно, чимала заслуга в цьому жінки-матері Наталії Дмитрівни. Побільше б таких сімей мала наша ненька Україна! 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті