Талановита від Бога, працьовита, фахівець своєї справи. Так говорять про колишню завідувачку клініко-діагностичної лабораторії 75-річну Зінаїду Василівну Балановську. Слова уклінної шани, телефонні дзвінки з подяками від тисяч людей подарувало їй життя.
Після закінчення біологічного факультету Чернівецького державного університету вона приїхала працювати до Кодими. Головний лікар районної лікарні Микола Ігнатович Толстоп’ятов, який був родом із Котовська, як і Зінаїда, запропонував дівчині місце лаборанта в районній санепідстанції.
– Микола Ігнатович був легендарною особистістю, завзятим футболістом, талановитим хірургом, який щедро ділився з молодими спеціалістами своїм досвідом, був наставником інтернів. Він сповна віддавався своїй улюбленій справі й вимагав того від інших, – згадує Зінаїда Василівна.
Ця відданість передалася й Зінаїді, яка понад 12 років віддала санепідемстанції, а решту літ – клініко-діагностичній лабораторії, яку тривалий час очолювала.
– Зінаїду Василівну знають як хорошого спеціаліста, людину з чуйним серцем. Коли я прийшла до районної поліклініки, мені найбільше припала до душі Зінаїда Василівна, незважаючи на значну різницю у віці. Вона дуже уважна і компанійська, і дбайлива мама. Ерудована, високоосвічена, вона й сьогодні захоплюється новими методами дослідження, вивчає останні досягнення в біології, – з теплотою говорить про наставницю завідувачка Кодимської поліклініки Олена Володимирівна Сухонос.
Любов свого життя – Володимира Васильовича Балановського – Зіна зустріла в санепідстанції, куди він прийшов ремонтувати електронні терези. Через півроку стали на весільний рушник. Разом звели дім, виховали двох дітей – Олександра й Наталку. Біль і радість ділили порівну. Та хвороба забрала чоловіка. Тепер життєву дорогу наповнюють суттю сім’ї дітей та улюблена робота.
Впродовж багатьох літ З. Балановська займалася просвітницькою роботою, вела цікаві рубрики в місцевій газеті та стіннівках медичного закладу. І сьогодні свої знання жінка передає молодим, звертає увагу колег на нові методи чи результати дослідження.
– Були шоковані, коли дізналися, що Зінаїда Василівна зібралася на відпочинок. Як будемо без нашої наставниці, подруги? Вона ж як остов, на якому тримається лабораторія. До неї, як до матері, біжать і по пораду, й по добре слово, й по думку фахівця. Та й клінічні дослідження ніхто так не вміє робити, як Зінаїда Василівна, – розповідає лаборант Надія Дячок.
А ще Зінаїда Василівна добре знає закони, вміє захистити інтереси свого колективу. Так було, наприклад, коли переконала бухгалтерію перерахувати зарплати молодшому персоналу відповідно до вимог законодавства.
Згадує, як прийшла до неї в розпачі жінка – відправляють до Одеської лікарні. Розповіла, що робила фізичну зарядку і з необережності змістила шийні хребці. На шиї виднілася гуля. Зінаїда Василівна посадила її на стілець, оглянула і одним рухом поставила все на місце. Скажете, береться не за свою справу? Ні! Просто глибоко знає анатомію людини. Одне слово, має талант.
А скільки людей повернули здоров’я завдяки її порадам. Особливо в 1990-ті роки, коли був дефіцит ліків, люди зверталися до фітотерапії, яка є коником лікаря-біолога. Ніколи ні від кого вона не взяла жодної копійки. Для неї найбільша винагорода – щире спасибі і здоров’я людини.
У домашньому архіві – багато почесних грамот, подяк. Та вони тільки маленький штрих до біографії цієї жінки, яка звикла робити добро людям. Одначе Зінаїда Василівна переконана, що здоров’я людини в руках самої людини.
– У чому сенс життя? – запитали ми Зінаїду Василівну на порозі її 75-річчя.
– Служити іншим і робити добро.
Злітають дні, як пелюстки з троянди… Живе собі талановита людина, фахівець, яка звикла чинити добро. І життя їй дарує сотні тисяч подяк і кладе на полотно долі нові стібки світла й любові…
