Щороку на Кодимщині вшановують пам’ять поета Петра Петровича Надутика. Цього року члени місцевого літературного об’єднання та інші учасники Петрівських читань зібралися в районному історико-краєзнавчому музеї.
– Петро Петрович Надутик своєю творчістю й добрими справами залишив гідний слід на рідній землі. І ми намагаємося нести його слово в люди, – сказала, відкриваючи захід, голова літоб’єднання Тетяна Тримарук.
П.П. Надутик народився 12 липня 1939 року, в день святих Петра і Павла, в Кодимі. Тут минули його дитинство і юність, на Кодимщині ж він після навчання в Одеському державному університеті працював учителем у сільських школах, а згодом – відповідальним секретарем районної організації товариства «Знання». А по створенні газети «Нова доба» до останніх своїх днів трудився її кореспондентом.
П. Надутик був активним учасником літературного об’єднання «Прометей», створеного 1974 року, а 1978-го очолив його.
Учасники заходу згадували палкі, повні щирого болю промови Петра Петровича про непросту долю українського народу, не забули й про те, що саме він 1991 року підняв прапор незалежної України над адміністративною будівлею в Кодимі.
На жаль, за життя вийшла єдина збірка його віршів – «Кодими віть калинова». Але вона визначила літературну долю поета.
Кодимське літературне об’єднання взяло собі ім’я П. Надутика. І намагається не вронити цієї високої честі, плекаючи нові таланти.
На заході пам’яті поета декламувалися його вірші. А підготовлений музейними працівниками відеофільм про П. Надутика нагадав, яким небайдужим до рідного слова, до долі свого краю, своєї України був поет, що написав:
Перетворюся в інший стан я,
Лиш слово – далі хай гряде,
Хай перейде в народну пам’ять,
В мою Вкраїну перейде.
