Перед святом архівного працівника, яке в Україні відзначать 24 грудня, ми відвідали Державний архів Одеської області (ДАОО). Виконувачка обов’язків директора Лілія Білоусова розповіла про заплановані до свята заходи. У будівлі Літературного музею 21 грудня відкриється виставка архівних документів. Готує цю експозицію головна наукова співробітниця ДАОО Світлана Герасимова. Особливістю експозиції стануть ті персоналії, що розбудовували архівну справу на Одещині. Небагато хто з одеситів знає, що після наказу від 16 березня 1920 року про створення Єдиного обласного архівного фонду одним із перших працівників Одеського обласного управління архівними справами став Олександр Де-Рибас. Одесити знають його як журналіста, автора спогадів «Стара Одеса», голову Одеської публічної бібліотеки у 1922-1924 рр. Це був онук Фелікса Де-Рибаса, рідного брата Йосипа Де-Рибаса – одного із засновників Одеси.
На жаль, особисті справи архівістів часто свідчать про професійні захворювання, адже робота з архівними документами належить до шкідливих умов праці. Це та ціна, яку попередні покоління сплатили за збереження колективної пам’яті, щоб ми сьогодні могли доторкнутися до національного надбання.
Ознайомитися з одним із прикладів самовідданого служіння архівній справі можна на прикладі архівіста Єпаничникова, який до 1916 року за 35 років роботи з упорядкування справ Одеської міської думи осліп, нажив собі проблем із легенями й зазнав інших захворювань.
Кандидатка історичних наук Юлія Прокоп, яка, з її слів, «живе архівом», вивчає в різних обласних архівах відомості про євреїв на півдні України. Вона розповіла про особливості ДАОО. Її досвід показав, що тут є унікальні документи, втрачені в інших архівах. На міжнародній конференції в Києві доповідь Юлії Прокоп викликала непідробний інтерес, бо знайдені факти раніше не були відомі в науковому світі.
Часто до Одеського архіву приїжджають іноземні гості, які працюють на кошти своїх урядів, з’ясовуючи в Одесі невідомі досі історичні факти. Так, нині в ДАОО працює Тудор Чіобану – науковий співробітник Інституту історії Академії наук Молдови. Тудор уже не перший раз приїжджає до Одеси й відзначає, що за останній час кількість онлайн-сервісів на сайті обласного архіву значно зросла, і тепер більшу частину дослідницької роботи вдається робити через Інтернет. На його думку, інтернет-сайт Одеського архіву став найкращим не тільки в Україні. Онлайн-сервіси архівів Молдови та Румунії, з якими працює дослідник, поступаються нашому щодо зручності. До речі, вчений навів цікаве свідчення: у їхніх архівах документи не видаляють після оцифровки, бо серед історичних документів про право власності трапляються підробки колишніх епох. Зараз розпочався процес реституції, й тільки сучасна експертиза за якістю паперу може щось напевне сказати про дійсність відомостей.
Лілія Білоусова розповіла, що наступного року кількість електронних ресурсів іще зросте. Завдяки регіональній програмі «Електронна Одещина» Обласний інформаційно-аналітичний центр під керівництвом Миколи Тіндюка придбав для ДАОО довгоочікуваний спеціальний архівний сканер та іншу цифрову техніку. Також директорка з радістю розповіла, що нарешті зламано тенденцію останніх п’ятнадцяти років, коли чисельність штату архіву рік за роком була скорочена удвічі. В результаті окремі співробітники змушені були виконувати 300% нормативів роботи. Але губернатор Максим Степанов розпорядився з наступного року збільшити штатну чисельність архіву на шість осіб. Це дуже велика підмога, бо у зв’язку з пенсійною реформою значно зросла кількість запитів до архіву.
Начальниця відділу використання документів, інформації, публікацій та зовнішніх зв’язків Олена Мартиненко розповіла, що цього року архів підготував близько 7000 відповідей на запити. Причому деякі з них потребували пошуку матеріалів у різних справах й забирали на себе до тижня часу. До того ж працівники відділу повинні були ще й забезпечувати обслуговування відвідувачів у читальній залі, яка раніше вміщала до 25 осіб. При низькій чисельності персоналу всім доводилося допомагати відвідувачам. Тільки після того, як будинок колишньої Бродської синагоги розколовся навпіл і розлам пройшов саме по читальній залі, довелося робити реконструкцію приміщення, яка скоротила її площу, й кількість відвідувачів зменшилася до 12 осіб.
Олена Мартиненко каже, що штат переважно стабільний, бо на цій роботі залишаються співробітники, якими керує передусім любов до справи. Найчастіше, крім обов’язкової роботи, працівники ведуть власні волонтерські проекти з оцифровки документації, їм допомагають волонтери-дослідники, причому навіть Лілія Білоусова знаходить на це час. А головний науковий співробітник Сергій Березін, історик за фахом, освоїв іще й спеціальність програміста і веде веб-сайт архіву. Ця робота не оплачується додатково, але кожний із працівників робить усе можливе, щоб подовжити службу документів, які дедалі старішають. Сама начальниця відділу за час своєї служби в архіві створила електронну базу даних прізвищ понад 26 тисяч євреїв, яких утримували у 168 гетто Трансністрії під час Другої світової війни.
На запитання «Що Ви чекаєте від наступного року?» Лілія Білоусова відповіла, що 21 грудня відбудеться святкова колегія, на якій знову буде обговорюватися головне для архіву питання – про будинок. Тридцять років архів перебуває в аварійному приміщенні, яке на даний момент не є власністю архіву. Тому тут неможливо зараз робити ремонт, але й спорудження нового будинку ще не почалося.
Сподіваймося, що проблеми останніх десятиліть не переберуться разом з архівом до нового будинку, на який будуть витрачені бюджетні гроші. Річ у тім, що сховища як обласного, так і інших, зокрема відомчих архівів, переповнені, тому існує термінова потреба щодо розширення площ. Працівники архіву пропонують розв’язати проблему з урахуванням міжнародного досвіду шляхом створення сучасного архівного комплексу.
Працівники ДАОО разом із головою Асоціації одеських архітекторів Володимиром Халіним розробили проект майбутнього архіву, який можливо поєднати з музейними, освітніми, культурними та іншими установами, створивши відповідну інфраструктуру, де відвідувачі будуть почувати себе у зоні комфорту. Володимир Халін пропонує організувати конкурс проектів обласного архіву, де найкращу пропозицію виберуть громадяни.
В проекті передбачено сучасні сховища, центр оцифровки й наявність зручної читальної зали – для роботи не тільки з електронними та паперовими документами, але й з можливістю роботи з такими видами документів, які зараз неможливо надавати, – це грамофонні записи, кінострічки й документи великих розмірів. До проекту зможуть долучитися інші відомства, партнери, друзі архіву.
Зрозуміло, що цей проект потребує великих грошей. На жаль, коштів державного бюджету недостатньо, тому можна розраховувати тільки на фінансову підтримку місцевих громад і зацікавлених інвесторів.
Архів виносить ці проекти на загальне обговорення, щоб усі зацікавлені сторони могли допомогти розв’язати питання принципово й на багато років уперед. ДАОО – єдиний з українських архівів, який є членом Міжнародного центру архівних досліджень (ICARUS). Установу часто запрошують на міжнародні конференції за кордон, де її цінують за унікальність фондів, зокрема, з історії етнічних міграцій, через що Одеський архів навіть називають Архівом європейських народів.
На міжнародних конференціях архівісти не тільки бачать, як у Європейському Союзі ставляться до проблем архівних установ, але й знайомляться з прикладами громадської підтримки, коли меценати мають за честь увічнити своє ім’я, вклавши особисті кошти у збереження суспільного надбання.
Лілія Білоусова висловила надію, що не тільки за кордоном знайдуться нащадки одеситів, які захочуть на батьківщині предків сприяти збереженню історичної пам’яті, але і в Одесі з’являться меценати, що матимуть бажання вкласти гроші не в черговий великий торговельно-розважальний центр, а в корисну для суспільства територію колективної пам’яті Одещини. Адже архів – це пропуск в історію.
