Михайло Лазаренко – заслужений працівник сільського господарства, орденоносець, депутат Одеської обласної ради, патріот і благодійник – зустрів 2018-й з оптимізмом. Адже його праця, як і тих, хто працює під прапором компанії «ZAREN – Прогрес. Якість. Турбота», спрямована на позитивні зміни. Про успіхи свідчать високі результати господарювання і селянсько-фермерських господарств, і швейної фабрики, які разом з ресторанно-готельним бізнесом входять до компанії «ZAREN».
А ще розмаїття нагород, відзнак, подяк і грамот, які красномовно розповідають про етапи становлення.
…І брендові колекції
На Балтщині знають: за яку б справу не брався Михайло Дмитрович, все йому вдається. Свого часу він зумів відродити і економіку Балтської швейної фабрики. Сьогодні підприємство випускає понад 15 тисяч виробів на місяць. Тут працюють розкрійний, експериментальний та три пошивні цехи. Два з них виготовляють брендовий одяг для Європи. Фабрика, зокрема, випускає продукцію для відомих марок Англії, Польщі, Румунії, Німеччини, Франції, Італії. Тут замовляють одяг відомі особи не тільки України, а й зарубіжжя. Наприклад, минулого літа балтські швейники шили колекцію для польського футболіста Роберта Левандовського.
Один із цехів спеціалізується на виготовленні одягу для Німеччини. На втілення автоматизованих процесів німецькі інвестори вклали до 200 тис. євро. Німецький цех випускає 18-20 тисяч виробів на місяць. Працюють у ньому швачки з Подільського району, яких на роботу і з роботи доставляє фабричний транспорт. Всього на фабриці трудяться 300 жінок.
Сам керівник з любов’ю плекає все українське, віддає йому перевагу, починаючи з продуктів харчування і завершуючи одягом. Модельєри фабрики цікавляться особливостями національного вбрання та його історією, популяризують українську моду, відновлюють національні символи одягу та адаптують їх до сучасних реалій. Вже кілька років поспіль модельна агенція демонструє костюми широкому загалу, підносить маловідомі вітчизняні тренди як у себе вдома, так і на міжнародному рівні. Балтські швейники йдуть на крок попереду моди, тому великою популярністю у споживачів користуються їхні вишиванки, рушники, пальта, жилети, оздоблені вишивками. Однак поки що 95% виробів іде на зовнішній ринок і тільки 5% – на внутрішній.
Разом з тим тут не облишають випускати військову форму для українських воїнів.
Сьогодні на фабриці діє перший в Україні пілотний проект, ініційований спільно з німецькими партнерами, завдяки якому студентів з Балтського ПТУ навчають працювати на новому обладнанні, готуючи кваліфіковані кадри для підприємства.
Фабрика є символом стабільності і бюджетоутворюючим підприємством району, одним із найкращих в області та на теренах України.
Волонтерство – щасливий квиток?
Волонтерська діяльність стала традиційною благородною справою для Михайла Лазаренка. Він не скупиться на допомогу соціальним закладам, дітям, нужденним. Без найменших вагань разом зі сподвижниками з першого дня підтримує учасників АТО на сході країни, забезпечуючи воїнів бронежилетами, теплим одягом, провіантом. Михайло Дмитрович переконаний, що воїн має бути ситий, добре споряджений і бронезахищений. І про це мала би дбати держава, а не волонтери. Однак таке переконання не впливає на його бажання підтримувати українських воїнів.
Крім того, як депутат Одеської обласної ради, він піклується і про розвиток місцевої інфраструктури. За кошти керованих ним підприємств збудовано та реконструйовано чимало соціальних об’єктів. Серед них – фельдшерсько-акушерський пункт, сільська рада, аптека, магазин, готель та історичний музей. Відремонтовано та обладнано їдальню, споруджено дві церкви, відкрито сільську школу на 90 учнів. Реконструйовано міський ринок – із критими павільйонами, всіма умовами для торговельних працівників і відвідувачів, готель та ресторан. До 426-ї річниці міста молодому поколінню Балтщини подаровано етнографічний дитячий майданчик «Zaren».
У святкові дні Михайло Дмитрович неодмінно знаходить час, щоб не тільки вручити подарунки вихованцям дитячих садків, шкіл та інтернатів, а й разом з ними взяти участь у заходах, надихнути на любов до України.
В основі його життєвих принципів лежить така думка: той, хто не пам’ятає минулого, не має майбутнього. Тож не дивно, що Михайло Лазаренко не тільки пам’ятає ім’я кожного земляка, який загинув у зоні АТО, виборюючи єдність країни, а й проявляє шанобливе ставлення до тих, хто боровся на фронтах Другої світової війни. І не тільки на словах, а своїми добрими справами, – відкриваючи Алеї Слави, реконструюючи пам’ятники загиблим воїнам-визволителям. Дбає Михайло Лазаренко і про незгасний вогонь пам’яті про Тараса Шевченка: за сприяння депутата відкрито постаменти у п’ятьох селах району.
Як дбаєш, так і маєш
В основі успіху М. Лазаренка та його команди – дисципліна, наполегливість, послідовність. Наприкінці 90-х за ним пішли люди, з якими він працює й донині. Починав із кількох десятків гектарів, а нині в обробітку має понад 6000! Трудівники полів та ферм на чолі зі своїм керівником створюють статки на рідній землі. Господарство є флагманом в області, посідає провідні позиції в Україні. Серед численних нагород Михайла Лазаренка – ордени Лицаря Вітчизни та «За заслуги» III ступеня. Михайло Дмитрович вважає, що кожна перемога належить усім, хто працює разом з ним у сільському господарстві, та пайовикам, які довірили йому працювати на землі.
СФГ – єдине у районі, що займається тваринництвом. Але цю сферу керівник називає символічною. Адже якщо колись тут утримувалося понад 3 тис. голів ВРХ, то сьогодні – всього 80. Є понад 500 свиней, 150 овець, гуси, кури. Все це вирощується для потреб фабричної їдальні, ресторанів, для ветеранів. А ще для того, щоб селянин мав роботу. Занепад тваринницької галузі Михайло Лазаренко пояснює тим, що держава не дбає про її відродження, не підтримує свого виробника та не забезпечує населення України екологічно чистим вітчизняним продуктом.
– Тваринницька ферма через низькі ціни на молоко та знищення м’ясокомбінатів – нерентабельна. Тут працюють 30 молодих людей, які доглядають овець, корів, свиней. Щоб зберегти ці робочі місця, я вирішив вдихнути у ферму нове життя. Модернізували одну будівлю під конеферму, яка в майбутньому має стати кінним заводом і перетворитися на центр зеленого туризму, – ділиться планами Михайло Лазаренко.
Сьогодні на фермі є породисті коні, поні, віслючки, вівці, кози, свині (китайські теж), нутрії, кролики, лебеді. Все це разом із красивою місциною привертає увагу охочих до кінних прогулянок. Сюди приїжджають для занять анімалотерапією (система лікування людей за допомогою спілкування з тваринами). Тож майбутнє у ферми та у краю вимальовується гарне.
Кажуть, як дбаєш, так і маєш. У СФГ «Прогрес» не скупляться на впровадження нових технологій. Розумно застосовується сівозміна, вчасно вносяться мінеральні добрива, нива засівається найкращими сортами пшениці. На полях працюють нові трактори, комбайни, сівалки. Тому і в не дуже сприятливі роки господарство займає лідерські позиції за урожайністю зернових. А звідси – економічне зростання, висока заробітна плата, стопроцентні розрахунки по паях. «Прогрес» зумів багато чого змінити на краще для своїх селян. Однак Лазаренкові хочеться, щоб так було не в окремо взятому господарстві, а по всій Україні.
