Мрія родини – власне житло

Через військовий конфлікт на території Донецької та Луганської областей тисячі жителів цих регіонів змушені покинути  все, що в них є, і переїхати до інших місць. 

Саме так два роки тому вчинила родина Вікторії з Костянтинівки Донецької області. На той час подружжя виховувало 8-річного сина, і під серцем жінки билося ще одне маленьке життя. Постійні обстріли та розриви снарядів не давали спокою ані вдень, ані вночі. Тож, тікаючи від небезпеки, сім’я вирішила податися до бабусі чоло­ві­ка, яка живе в одному із сіл Вели­ко­михайлівського району.

Спочатку переселенці мешкали разом з бабусею, але через деякі суб’єктивні причини згодом змушені були винайняти житло. Хатинка виявилася геть без побутових зручностей. Більше того, воду доводиться носити від сусідів. Але поки що іншого варіанту немає – і через брак житла під оренду у сільській місцевості, і через нестачу коштів. 

– Ми із задоволенням взяли б житло у кредит під невеликий відсоток, – розповіла Вікторія. – Та на даний час це лише мрія. Тому ми змушені жити в тих умовах, що є, і лише сподіватися, що держава якось врегулює це питання.

Слід зауважити, що Вікторія неохоче йшла на контакт у нашій розмові. Вона навідріз відмовилася дати згоду на оприлюднення в газеті її справжнього ім’я та прізвища. Просила також не називати село, в якому зараз мешкає її родина. А коли зайшла мова про матеріальний бік життя сім’ї, то мене звинуватили у втручанні в особисте життя людини. Така реакція жінки була після запитання про те, скільки доводиться платити за орендоване житло. Чомусь Вікторія розцінила цю звичайну журналістську цікавість як зазирання у її кишеню. Просто я ніяк не могла збагнути: якщо переселенці сидять без роботи, а отримують лише соціальну допомогу на дитину віком до трьох років, то за які кошти винаймається житло, сплачуються комунальні послуги, купуються продукти харчування і речі першої необхідності? Можливо, родина дійсно бідує, і слід привернути увагу місцевої влади до її проблем. У результаті мої благі наміри були перекреслені грубою відмовою і небажанням продовжувати розмову.

Отже тема про життя переселенців виявилася не дуже відкритою для журналістів. І справа не лише в пошуку героїв публікації, хоча, як виявилося, іноді ці дані заховані «за сімома печатками». Самі ж чиновники кажуть, що чимало переселенців мають скандальний характер і в багатьох банальних речах бачать суцільний негатив.

Выпуск: 

Схожі статті