Ми, батьки, завжди хочемо своїй дитині найкращого. Підшукуючи садочок, ми прагнемо, щоб в закладі були комфортні умови, здорова психологічна обстановка, привітний персонал. І, розуміючи нелегке фінансове становище дитсадків, погоджуємося на благодійну допомогу.
Але коли відверто починається порушуватися Закон про залучення благодійної допомоги і добровільні внески окреслюються чіткими немалими сумами, то це перетворюється на примусовий збір коштів.
Конфлікт у дитячому садочку № 264 почався місяць тому після простого, логічного запитання мами вихованки даного закладу Наталі Бачинської: «За що я плачу?»
– Моя дитина відвідує садочок вже близько двох років. Коли ми зараховувалися, нам чітко проговорили умови і окреслили суму 1015 грн в місяць. Окремо від цієї суми сплачувалися заняття з танців, збиралися гроші на подарунки. Керівництво закладу позиціювало садочок як напівприватний, – розповідає Н. Бачинська.
– Весь цей час рахунки платила справно, але ніяких платіжних документів не отримувала. У січні місяці мені вперше надали квитанції на оплату. Одна була на оплату харчування – 375 грн, друга – 630 гривень – «добровільний батьківський внесок». В черговий раз запитала керівництво, куди ж направляються кошти добровільного внеску і, якщо вони добровільні, чи можна самому вирішувати, яку суму вносити. Чіткої відповіді не отримала, – продовжує Наталя.
– Після цього я звернулася до департаменту освіти і науки Одеської міської ради. Там мені чітко роз’яснили, що оплачується тільки рахунок за харчування.
Через деякий час звільняється завідувачка садочка, і мене стали переслідувати групи батьків з погрозами, звинуваченнями, образами.
Батьки звинувачують Наталю, що вона влізла не у свої справи, що зламала систему. Є й інші батьки, які відмовчуються і бояться заявити про своє невдоволення. Цей конфлікт почав обростати плітками, що дитячий садок збираються продати, розформувати.
Ця конкретна ситуація була представлена на прес-конференції «Правове регулювання взаємовідносин батьків в навчальних закладах». В підтримку Наталі Бачинської виступили громадські діячі Ірина Боберець та Тетяна Чубіна. Вони допомагають батькам в боротьбі з порушеннями з боку адміністрацій навчальних та дошкільних закладів. За цей час стикалися з різними схемами корупції, з погрозами, залякуваннями, тиском. Коли починали свою діяльність, вимагали від адміністрацій навчальних закладів зробити благодійні фонди та піклувальні ради для того, щоб гроші йшли на розрахунковий рахунок та їх збір був абсолютно прозорим і доступним для кожного.
– На сьогодні деякі окремі керівники почали втягувати в свої корупційні схеми батьківські комітети. І через них впливати на збір коштів, подекуди примусовий, – повідомила Тетяна Чубіна.
Вона також наголосила, що цього і наступного року будуть контролювати батьківські комітети, щоб їхня діяльність не виходила за межі закону.
Наприкінці прес-конференції директор департаменту освіти та науки ОМР Олена Буйневич розставила всі крапки над «і». Насамперед вона розвіяла міф про продаж садка.
– Я гарантую, що дитсадок № 264 був і залишиться дошкільним навчальним закладом. За останні три роки у нас тільки збільшилась кількість садочків на 12 і не один заклад не перестав існувати. Немає такого поняття «прейскурант» на відвідування садка. Єдина сума, яку зобов’язані оплачувати батьки, – це рахунок за харчування. На сьогоднішній день благодійні фонди мають право на існування, але без примусу, щоб це підходило всім.
Вона також повідомила, що вже зустрічалася з ініціативною групою батьків даного дошкільного закладу, вислухала їхню позицію. Будуть проведені загальні збори, де сподівається на конструктивне вирішення питання.
– Ми будемо захищати кожного, хто звернеться до нас. І не будемо замовчувати і ховати такі ситуації,– запевнила О. Буйневич.
Наостанок додамо: ми невипадково акцентуємо увагу на цьому випадку. Як бачимо, суспільство є поділеним на різні табори навіть щодо визначення доцільності примусової благодійності. Є батьки, котрі вимагають виконання норм закону. Але є й ті, хто згоден сплачувати додаткові суми за перебування дитини у дитсадку. І вони не поодинокі. І можуть взяти гору на загальних зборах дошкільного закладу. Це є нова, багато у чому непередбачувана, сучасна реальність. Чи нам доведеться вчитися жити за її умов. Час покаже.
