Відпочиваючи кілька років тому в Затоці, ми спробували знайти травмпункт
Хоч є чимало людей, які люблять відпочивати саме влітку, та курортний сезон уже практично стартував – спеку маємо майже липневу. Отож замислилася: куди поїхати під час відпустки? Що це буде Одеська область, вирішено заздалегідь. Але куди саме? Донька, коли я про це спитала на сімейній раді, каже: «Так у чому проблема? Google в допомогу!»
Отже, пишу у пошуковому рядку «Де відпочити на Одещині?». Інтернет відразу пропонує силу-силенну варіантів. У перших рядках – Кароліно-Бугаз, Сергіївка і, звісно, Затока, розташована на вузькій косі, яку з одного боку лагідно пестить Чорне море, а з іншого – Дністровський лиман. До речі, саме Затоку, до якої від Одеси – з півсотні кілометрів, полюбляють і самі одесити. Мовляв, і екологічно чистіша, аніж Перлина біля моря, й не така галаслива…
Сайти навперебій розказують про її принади: тут вам і екскурсії, й розваги, і мушлі з морськими зірками й купою всякої-всячини на пам’ять. Хто полюбляє не тільки смажитися на сонці, може поплавати на катамарані чи катері. Особливі емоції подарує поїздка на водяному мотоциклі – коли ти несешся хвилями з чималою швидкістю ледь не наввипередки з вітром, це дарує незабутні емоції. Щоправда, й коштує недешево, та якщо ви вже зважитеся на таку прогулянку – не пошкодуєте. Поки все це переглядала в мережі, пригадалася власна поїздка в Затоку кілька років тому. Були ми там з приятелькою, моєю донькою і її сином. Проживали в одному з мініготельчиків, яких там хоч і дуже багато, але в сезон вільних місць практично немає – краще заздалегідь бронювати через інтернет. Все було чудово: до пляжу – рукою подати, в готелі (до речі, зовсім недорого) – сніданки й обіди, за 200 метрів від готелю – невеличкий базарчик, куди ми залюбки ходили під вечір за смачним місцевим вином, морепродуктами й виноградом, таким смачним, що від нього неможливо відірватися. І навіть ціни, які, на наш погляд, були зависокими навіть у порівнянні з Києвом, не псували загального враження. Тож ми вибрали час і відвідали фірмовий магазин заводу «Шабо»: не можна ж додому їхати без серйозних сувенірів! А ось відвідати Аккерманську фортецю, що в Білгород-Дністровську за 20 кілометрів від Затоки, не вдалося, хоч і планували…
Річ у тім, що того дня, на який було заплановано поїздку в Білгород-Дністровський, сталася неприємна подія. Приятелька, поспішаючи на домовлений час на вулицю, чіпляється на східцях, падає і дуже забиває ногу. Сильний біль не давав навіть зрозуміти, перелом, вивих чи ще якась біда. Що робити? Вдома відразу б поїхали до травмпункту. Почали шукати його в Затоці. Та не тут-то було! Жоден з місцевих не зміг до пуття пояснити, де його можна знайти. Біль посилювався, тож знайому врятувало те, що ми були на автівці: сіли й таки поїхали до Білгорода-Дністровського. Але не старовинну фортецю дивитися, а лікарню шукати!
Дякувати долі, все обійшлося: рентген показав, що всі кістки цілі, тож подруга відбулася невеликим набряком і легким переляком. А я не могла зрозуміти, чому влада Затоки – селища, яке виживає завдяки грошам, що їх привозять відпочивальники, – так не поважає руку, яка годує влітку все місцеве населення?! Адже до моря приїжджають не тільки дорослі, а й діти – вертляві створіння, яким усе цікаво, тож вони скрізь намагаються всунути свого носа, надто якщо дорослі не бачать. Тож прикрих випадків, серед яких банальне «упав і забився», не бракує. То чому немає травмпунктів, де б допомагали людям, які втрапили в таку халепу, як моя приятелька? Чесно кажучи, якби в нас не було автомобіля, я навіть не розумію, що б ми робили і у скільки б це обійшлося (таксі, яке їде у сусіднє містечко й змушене чекати клієнта – задоволення не з дешевих). Припускаю, що десь-таки вони є. Але чому в такому разі саме їхнє існування настільки засекречене, що навіть місцеві жителі не в курсі, де розташований той травмпункт? Саме тому, переглядаючи сайти, щоб визначитися з відпочинком, у пошуковому рядку написала «Затока Одеської області травмпункт». У відповідь отримала «на ваш запит нічого не знайдено». І – адреси одеських лікарень і травмпунктів. Пишу замість «травмпункт» слово «лікарні», залишаючи позицію «Затока»… Всюдисущий інтернет видає всього дві прозиції: затоківська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, що розташована на вулиці Виноградній, 68, і ще якась амбулаторія з кількома телефонами. Все. Та ось чи допоможуть там відпочивальникові, який втрапив у халепу (це за умови, що він цю амбулаторію ще умудриться знайти!), питання залишається відкритим…
Валерія КАЛИНОВСЬКА (Київ), для «Одеських вістей»
