Цього року Олена Іванівна Малєвська відсвяткувала свої 105 років. Жінка прожила важкий, повний різних випробувань вік, але не втратила почуття радості від кожного прожитого дня і з усмішкою зустрічає новий ранок та нових людей.
Народилася Олена Іванівна 20 травня 1913 року в селі Росіянівка Захарівської волості (нині Захарівський район). Окрім неї в сім’ї виховувалося ще троє дітей.
Після революції селянам видавали по два гектари землі на кожного члена родини. Оскільки Малєвські були багатодітною сім’єю, то їм видали аж 12 гектарів. Відповідно – вони вважалися заможними, мали велике господарство. Але і працювати усім доводилося дуже багато. Через це ніхто з дітей не отримав освіти, у кращому разі – 1-2 класи церковно-приходської школи.
Олена Іванівна пригадує, що вже в п’ятирічному віці пасла гусей, а трохи згодом і телят. Працювала з ранку до ночі по господарству, допомагала матері у всіх хатніх справах. Десятилітньою дівчинкою вона вже трудилася в полі погоничем.
Незважаючи на те, що родина Малєвських одразу ж вступила до колгоспу, вона вважалася досить заможною. Але в ті важкі часи це не було привілеєм, бо, як і в усіх, у 1933 році весь урожай з колгоспу і запаси селян були вивезені на хлібозаготівлі. У цьому ж році від голоду помер батько сімейства, і мати з дітьми вимушена була переїхати до Красноокнянського району.
На новому місці Олена Малєвська влаштувалася працювати в місцевому колгоспі в польовій ланці. Трудилася дуже важко, бо практично всі роботи виконувалися вручну.
У 23 роки жінка вийшла заміж, через рік у молодого подружжя з’являється на світ син Олександр, а ще через два роки – донька Галина. Та недовго молодята тішилися один одним – Друга світова війна навіки розлучила жінку з коханим чоловіком Гаврилом. Його мобілізували на фронт у 1941 році, і додому він так і не повернувся.
Військові тяготи, згорілий від бомбардування будинок, окупація румунами, післявоєнне відновлення народного господарства, голод 1947 року – все Олена Іванівна долала одна, з двома малолітніми дітьми на руках.
У 1948 році жінка вирішила повернутися у своє рідне село Росіянівку, де жила її старша сестра з матір’ю. І знову – робота у колгоспі. Спочатку трудилася телятницею, а потім – дояркою. Олена Іванівна завжди демонструвала добрі результати праці, за що мала урядові нагороди, а її портрет довгий час прикрашав районну Дошку пошани.
Після виходу на пенсію жінка переїхала в селище Затишшя, де мешкає і зараз в турботливій та дружній родині своєї дочки Галини. Бабуся має 7 онуків, 18 правнуків і 21 праправнука. Вона оточена любов’ю та увагою своїх близьких, і це додає їй сил та бажання жити довго – скільки відміряв Всевишній.
У день 105-річного ювілею жінку привітали голова Затишанської об’єднаної громади Геннадій Топольницкий, заступник голови районної ради Володимир Іванов, керівник апарату райдержадміністрації Галина Колесник, голова районної організації ветеранів Володимир Марковкін, помічник народного депутата України Олександра Пресмана Ольга Присяжнюк та інші гості. Ювілярка з радістю приймала подарунки і квіти, бадьоро спілкувалася на різні теми та із задоволенням позувала перед фотокамерами. Жінка зберігає в пам’яті багато подій зі свого довгого і важкого життя, проте не нарікає на пережите, бо звикла все сприймати з притаманною довгожителям мудрістю.
На знімку: Олена Малєвська у колді рідних людей
