Серед нас живуть люди, котрі прагнуть трудитися на благо свого рідного села. Серед таких – подружжя Марії Василівни і Василя Миколайовича Байди з Йосипівки.
Більше трьох років тому у Йосипівці сільрада зробила колодязь. Криничку добре облаштували, встановивши над кільцем гарний сучасний дашок. Тоді подружжя Марії Василівни і Василя Миколайовича Байди, біля чиєї оселі розташувалася ця криниця, вирішило розбити тут квітник. Молода сусідка Катерина Драгомарецька також дала грошей на придбання саджанців.
З тих пір ділянка біля колодязя все літо та осінь потопає у цвітінні троянд, чорнобривців і майорів. Марія Василівна постійно поливає їх і стежить, аби не з’являлися бур’яни. Хоча сама і не користується криницею, бо нещодавно вулицею провели водогін.
– Я люблю квіти, – каже жінка. – Мені на радість садити їх і доглядати. Нехай наша вулиця буде красивою.
Марія Василівна має вже поважний вік – 74 роки. Корінна жителька Йосипівки, вона все своє життя пропрацювала у колгоспі дояркою. На ферму прийшла 13-літьною дівчинкою. Крім неї, у родині зростало ще троє старших сестричок, тож всі змушені були важко працювати, аби вижити у ті нелегкі роки. Сподіватися на чиюсь допомогу не могли, бо після загибелі на війні батька мусили в усьому допомагати своїй матері.
Василь Миколайович теж з місцевих, і все своє життя трудився на фермі тваринником.
– Ми обоє з незаможних родин, одружилися у 1962 році. Самостійно будували власний дім і все, що маємо – надбали собі самі. Колись мама подарувала мені на день народження шовкову сорочку, тож від радості я хотіла стрибнути вище хати, – поринула у спогади Марія Василівна.
Працьовите і щире у спілкуванні, подружжя Байди не втрачає оптимізму. Попри важкі життєві випробування та виклики долі намагається жити з добром у серці та з любов’ю до людей.
