І будем жити і творити, і ми не зійдем з колії

Кавалер ордена «За заслуги», Заслужений працівник сільського господарства, володар Почесних відзнак Кабінету Міністрів України та «Золота фортуна», звання «Кращий роботодавець району», медалі «Народна шана – за благодійну діяльність», депутат Одеської обласної ради, очільник ТОВ «АФ «Кодима» і просто добропорядна людина – Микола Васильович Сорочан у народне свято Миколи Весняного – Миколи Чудотворця зустрів своє 60-річчя. Здається, самі Небеса визначили місію цієї людини - нести межи люди світло, творити добро.

Микола Сорочан народився в родині, де з діда-прадіда шанувалась селянська праця, в селі Цигордеї Флорештського району (Молдова). Його дід Макар, тато Василь Макарович та мати Гафія Хомівна з рання і до смеркання трудились на полях. Став хліборобом і Микола, який ще змалку замислювався над тим, як би полегшити цей важкий труд. Забігаючи наперед, скажу, що сьогодні успішний сілськогосподарник постійно дбає про полегшення  хліборобської праці. Тільки за останні кілька років оновлено близько 80% технічного парку сучасною, високоефективною технікою. Для комфортності комбайнерів на зернозбиральні агрегати встановлено кондиціонери. 

У Кам’янському радгосп-технікумі пізнав основи агрономії, а в Одеському сільгоспінституті  здобув спеціальність вченого-агронома. Після служби в лавах Радянської Армії розпочав трудову діяльність агрономом, пізніше - бригадиром мехзагону, керуючим відділком колгоспу «Прапор Лениіна» (с. Серби). І вже наступного року виповниться чверть віку, як Микола Сорочан очолив сільгосптовариство «АФ «Кодима». До речі, нинішнього року ще один своєрідний ювілей – 25-річчя депутатської діяльності. Його добре знають як депутата міської, районної та обласної рад. Працює у комісії з питань аграрних відносин та екології, є головою Кодимської районної ради сільгосптоваровиробників.

Тривалий час багатогалузеве господарство АФ «Кодима» - серед кращих сільгосппідприємств Одещини. Тут давно зрозуміли, що там, де є рослинництво, має бути і тваринництво, і добре налагоджена переробна галузь та збут власної продукції. Багатогалузева структура дає господарству змогу працювати 365 днів на рік. Тож не дивно, що АФ «Кодима» завжди у фарватері економічних процесів як Одещини, так і України.

У господарстві застосовують п’ятипільну сівозміну, вирощуючи сім культур: озимі та ярі зернові, зернобобові, кукурудзу на зерно та силос, соняшник, ріпак, багаторічні трави. Виробництво сільськогосподарської продукції за технологією «ноу-тілл» (не орати), застосування новітніх методів боротьби з посухою (сухе поливання, запозичене в Голландії), системне внесення добрив, використання кращих сортів вітчизняної та зарубіжної селекції дає вагомі врожаї. 

Досвідом свого господарства Микола Сорочан охоче ділиться з колегами по сільськогосподарському цеху. Він у складі делегації району неодноразово відвідував Чехію, Словаччину, Польщу, Угорщину, Німеччину, Голландію, де вивчав непросту селянську науку. 

– Високі результати досягнуті нелегкою працею Миколи Васильовича та його високопрофесійного трудового колективу, який є невід’ємною складовою успіху в хліборобській справі. Я пам’ятаю ті часи, коли «Промінь» (таку назву мало господарство) ледве зводило кінці з кінцями. На продаж виготовляли кустарно поп-корн (в народі кокоші) і багато чого іншого, щоб можна було купити паливно-мастильні матеріали для старої техніки, - згадує непрості часи Василь Гуцол, котрий тривалий час працював головою профспілки  товариства «Промінь».

– Керівник має встигати скрізь: добре володіти економічною ситуацією, знати характер кожного працівника, брати активну участь у соціально-політичному житті країни та громадській діяльності, – переконаний Микола Сорочан.

А коли я попросила назвати кращих працівників, Микола Васильович, не замислюючись, відповів, що когось виокремити було б неправильно. Бо кожен член колективу – тракторист чи комбайнер, інженер чи слюсар, агроном чи пекар - робить свій вагомий внесок у загальну справу. І за це він доземно вклоняється кожному з них.

Ще один аспект діяльності Миколи Сорочана – це благодійність. Він активно підтримує лікарняні та культосвітні заклади, мистецькі та спортивні колективи (до речі, і сам займається спортом, грає у футбольній команді ветеранів району), церкви району, людей, які потребують фінансової допомоги. Багато його добрих справ залишаються за лаштунками публічності, адже всі вони йдуть від серця, а не для піару.

«До людей треба ставитися по-людськи» – цей принцип Микола Сорочан засвоїв змалку від діда Макара, який був скарбницею життєвої мудрості та селянської працелюбності. Як данина пам’яті про нього, у рідному селі хлібороба є Макарове поле, назване на його честь. І цим пишається його онук, як нині пишався б онуком і дід Макар.

– Село – не тільки житниця країни, а й важлива стратегічна ланка. Тому село повинно мати міцне соціально-економічне підґрунтя, а аграрний сектор має бути конкурентоспроможним. Над цим і працює наша комісія в обласній раді. На сході нашої країни триває війна. Тому у тилу ми маємо ще більше дбати про захисників, про Україну, – ділиться думками депутат.

Досягнення успіхів Миколи Сорочана визначає чимало факторів, серед яких сильний характер лідера, професійні здібності, високий рівень інтелекту, фаховий колектив і його родина. Саме тут, у своїй сім’ї, Микола Васильович черпає сили для щоденної праці хібороба. Його дружина Марія Володимирівна - статна і гарна,  добра і ніжна, працьовита і мудра жінка в усьому підтримує свого чоловіка, залишаючись в тіні його доброї слави. Дивлячись на цю подружню пару, розумію, що людей таки парує Бог. Зустрілись вони під час навчання у Кам’янському радгосп-технікумі. З тих пір, як стали на весільний рушник, все роблять разом. Разом долають невдачі й радіють успіхам, разом поставили на ноги донечок Оксану та Ольгу – перша працює лікарем, друга – юристом. Тішаться тепер своєю онучкою Софійкою. 

Правда, домашні справи завжди (та й тепер) у своїй більшості є турботою Марії Володимирівни, хоча чоловіче плече дружина відчувала завжди. Зараз, як і колись, любить його і жаліє, що чоловік мало відпочиває. Адже Микола Васильович ще до схід сонця в полі, а повертається додому, коли вже сонце давно лягло спати. Згадуючи молоді літа становлення сім’ї та непрості 90-ті, коли потрібно було виживати, Марія Володимирівна розповідає, як тримали три корови, кілька свиней, обробляли город, заготовляли горіхи. Як зранку доїла корів, цідила молоко, всіх годувала і бігла на роботу. Та й тепер, коли, здавалося б, є достаток, жінка не  втратила своєї працелюбності і людяності, свого милосердя і любові до людей, якими захоплюються її земляки. 

Сьогодні Микола Васильович – публічна людина, відповідальний керівник, але все ж він знаходить час для сім’ї, якою він надзвичайно дорожить. А для дітей є авторитетом у будь-яких справах. 

– Звичайно, як і кожній дружині, мені хотілося б більше бачити чоловіка вдома. Та я знаю, наскільки непроста селянська праця, знаю, якою дорогою ціною дається хліб. Тому дякую долі за те, що відчуваю його відданість, вміння підтримати. Літа, які промайнули разом, навчили нас розуміти одне одного з напівслова, з одного погляду. З Миколою Васильовичем я почуваюся спокійно і затишно, бо відчуваю надійну опору, – ділиться сокровенним Марія Володимирівна.

Свого часу батько Марії – Володимир Терентійович Кучанський (до речі, кавалер ордена Слави третього ступеня) одразу прийняв судженого доньки, як сина. Пам’ятає Микола Васильович його розповіді про фронтові дороги, про холод і голод, і твердо переконаний, що кожна людина повинна мати хліб на своєму столі. Напевне тому сьогодні так славиться на Кодимщині і за її межами сорочанівський хліб – найсмачніший і найдешевший в Україні. 

– Микола Васильович - талановитий керівник, професіонал своєї справи. Високі результати його колективу – гарний приклад для інших господарств, – переконаний голова Кодимської райдержадміністрації Геннадій Гладенький.

– Селянин має бути найголовнішою постаттю в Україні, бо він – годувальник країни, а село – це колиска національної культури та мови, носій народної мудрості та моралі. Головне в житті – не збагачення, а духовність, переконаний Микола Сорочан. 

Духовність для Миколи Сорочана – критерій людяності, добра та краси. Саме ці чесноти, на його думку, мають зробити світ кращим, зміцнити Україну. В  народі  кажуть, що добра  людина  –  це  щаслива  людина,  і  доброта  повертається до того, хто її  віддає…

На знімку: немало нами пройдено доріг

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті