Івана Купала – традиційне східнослов’янське свято, яке відзначають у ніч перед Івановим днем з 6 на 7 липня. Колоритна атмосфера цього дня зберігається через очищення за допомогою вогню і води – найдавнішої форми магічних дій. Івана Купала – одне з чотирьох головних свят сонячного календаря.
За давнім повір’ям, цієї ночі прокидається уся лісова нечисть, тому наші предки старалися не спати у ніч напередодні свята. Вважається, що вночі до хати можуть завітати домовики, водяні, русалки, дідька та інша погань. Окрім того, перед Івана Купала будинок обвішували різноманітними оберегами з кропиви, любистку, барвінку, верби, коноплі, полину.
Люди вірять, що на Івана Купала дивовижним рожевим цвітом розквітає папороть. Якщо хтось зненацька натрапить на квітку, не шукаючи її навмисне і не сподіваючись мати зиск, то матиме щастя, багатство і чудодійну силу.
Взагалі, у ніч на Івана Купала усі рослини набирають чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Звіробій, чебрець, м’яту, мелісу, деревій, золототисячник та інше зілля треба сушити на горищах чи зберігати у полотняних торбах у сухому місці. Потім протягом року можна заварювати трав’яні чаї, які лікуватимуть і надаватимуть сил.
Увечері на Івана Купала необхідно накрити стіл і повечеряти всією сім’єю: така трапеза зміцнює і зберігає енергетичне поле роду.
7 липня і напередодні не можна позичати, віддавати чи продавати що-небудь, бо сім’я може збідніти. Також, знайшовши на дорозі чужі речі чи гроші, краще залишити їх на місці, бо, забравши їх, можна потрапити в лапи перелесника (міфічне створіння, яке приймає вигляд коханої людини). Вагітним, дітям та старим варто триматися подалі від води, бо водяна нечисть може нашкодити. А ось через Купальське вогнище не можна стрибати будь із ким — лише з судженим або судженою.
Заплету віночок,
заплету шовковий на щастя,
на долю, на чорнії брови.
Та й пущу віночок на биструю воду
на щастя, на долю, на милого вроду.
Ой полинь, віночку, прудко за водою
на щастя, на долю милого зі мною, —
співають дівчата у купальську ніч.
