Сто років з вірою та правдою

Якось перед річницею визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників громадський активіст із Київського району Одеси Людмила Бондаренко завітала у 275-у школу «Надія». Там вчиться її онук Костик. Вона розповіла про ветерана війни Віру Василівну Белай, що пройшла дорогами Другої світової війни від початку до кінця. Віра Василівна - учасник оборони Одеси.

Класний керівник Валентина Ламаш запропонувала, а школярі дружно підтримали хорошу ідею - взяти шефство над ветераном. Учні приходять до Віри Василівни, допомагають їй, спілкуються, з цікавістю слухають її розповіді про війну. 

  І ось 26 серпня шкільний «десант» на чолі з директором школи Теодором Оробцем із квітами, подарунками, щирими привітаннями та побажаннями прибув до підшефної вкотре: саме в цей день Вірі Василівні виповнилося сто років. 

Старенька була розчулена, ледь не плакала. Дякувала, та пригощала дітей і дорослих солодощами: цукерками, печивом, зефіром. Щоправда, Віра Василівна нездужає, все-таки вік дається взнаки, але гостей зустрічає радо. ЇЇ очі світяться добром. Разом із матінкою частує гостей привітна господиня дому, донька винуватиці свята Татяна Баталіна.

- Війна всіх нас застала зненацька, -  згадує ювілярка, - я тоді була у літньому таборі стрілецького училища в Чабанці. Отам і сталося перше хрещення вогнем, коли в результаті ворожого авіаудару почали густо вибухати бомби, знищуючи все живе. Отоді я на все життя зрозуміла, що найголовніше - то мир. А для цього треба захищати рідну землю.

Учні - Владислав Грисюк, Костянтин Пресніков, Микита Ковальов, Кіра Туранська - вітали ветерана віршами.

- Дорога Віро Василівно, - вітає Валентина Ламаш, - будьте здорові та живіть щасливо!

- Віра Василівна Белай -  заслужена людина, яку ми сьогодні щиро вітаємо і бажаємо їй доброго здоров’я, - говорить Теодор Оробець, - для нас шефство над ветеранами має неабияке значення. Зустрічі з ними, їхній приклад, досвід,  мудрість дуже необхідні поколінню українців, що зростає. Ми прагнемо, аби наші діти виростали  достойними людьми.

Колись шефство над ветеранами, людьми похилого віку було широко поширеним явищем.  Зараз це рідкість.  А ось школярі та їхні старші наставники із 275-ої школи - молодці.   Вони подають усім гарний приклад.

Выпуск: 

Схожі статті