Доброго дня, земляки! Хоча сумніваюся, що найближчим часом для усіх нас (особливо на півдні і сході країни) будуть дні добрими. Не буду зараз говорити про низьку явку на виборах 30 вересня – самі незабаром переконаєтеся, що саме ми з вами надали (вже тричі) можливість помаранчевим нав’язати “свої” ідеї і погляди усій країні. А дозволили ми все це своєю байдужістю і пасивністю. Потрібно було брати приклад з Тернополя і Львова: явка там, як зазвичай, – 101%… І ось результат: коаліція ще не була сформована, а “бютівці” і “нашисти” вже з усіх сил ділили портфелі і крісла. А “всенароднообраний” Президент наш присвоїв Шухевичу звання Героя України. І йому все одно, що, як мінімум, половину країни цим указом принизив. Принизив мого діда, котрий визволяв західну Україну і Угорщину від фашистів, якому бандерівці за це “віддячили” пораненням у спину. Принизив і генерала Ватутіна, пам’ять про нього і його подвиг. Принизив і ветеранів Росії, та й усього колишнього СРСР.
А найголовніше, земляки, про що я хотів би вам нагадати, так це про те, як Юлія Володимирівна усіх нас полюбляє. Адже це вона заявляла, що потопить Одесу у Чорному морі, промринок “7-й км” знесе бульдозерами… Обіцяла Донецьку область обгородити колючим дротом…
Віктор Андрійович обіцяв з того ж Майдану, що, поваливши “режим кучмізму”, ми перейдемо до парламентсько-президентського типу правління (як вся Європа), де повноважень більше буде у парламенту. А що ми спостерігаємо сьогодні? Він вже не хоче цього. Замість обіцяного, підпорядковує собі всі силові структури, щоб ввести пряме президентське правління. І тоді вже ні Цушко, ні хтось інший не взмозі буде зупинити війська, спрямовані чи на Київ, чи на Одесу, чи на Донецьк… Особисто я не бажаю, щоб моєю країною керував диктатор, тим більше, що я жодного разу за це не голосував!
Я з нетерпінням чекаю 1 січня 2008 року. Адже дуже хочеться, щоб Юлія Володимирівна дотримала своїх обіцянок перед народом. Гадаю, вся Україна чекає того часу, коли вона розпочне виплачувати населенню борги з вкладів до Ощадбанку СРСР. А ще побачимо, яка у нас буде армія з нового року. Не знаю, на щастя чи на жаль, але “Криворіжсталь” у нас була всього одна. А таких продати необхідно, як мінімум вісім, щоб розпочати виплату з вкладів. Де ж ще взяти на це помаранчевим кошти, як не з продажу стратегічних об’єктів і українських земель іноземцям? Отож, будьте готові, одесити, “попрощатися” з портом і припортовим заводом…
Р.S. А ви вірите, земляки, у те, що на виборах 30 вересня О. Морозу і його партії СПУ не вистачило 0,13% голосів, а на минулих виборах 26 березня Н. Вітренко та її партії ПСПУ – всього 0,07%? Особисто я – не вірю!
З повагою і вірою у перемогу добра над злом,
