У цих людей, яких ви бачите на знімку, робочі місця досить відчутно відрізняються. Микола Федорович Прокоф’єв – директор ПСП імені Котовського, значну частину свого часу проводить за кермом автомобіля. Його робочий день ненормований. Нерідко доводиться вирішувати ті чи інші питання навіть пізнього вечора.
Сергій Миколайович Карпенко вже п’ятнадцять років працює трактористом. Тож закономірно, що його основне робоче місце – кабіна трактора. Але в Миколи Федоровича та Сергія Миколайовича є дуже багато спільного. І найперше – це любов до рідної землі, до свого краю. Вони не шукали легкого хліба в місті або десь на чужині. Вони свій хліб вирощують самі. По-друге, як М.Ф. Прокоф’єв, так і С.М. Карпенко дуже старанно і відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків.
Якщо вже Сергій Миколайович виоре ниву чи поведе міжрядний обробіток, то контролювати не потрібно, бо все зроблено на совість. Не терпить фальші в роботі він і стосовно інших. Знаючи його прискіпливість, колеги теж стараються працювати якнайкраще, щоб Карпенко не робив зауважень. А взагалі то кожен трудівник ПСП імені Котовського вартий десятьох, бо Микола Федорович інших і не бере на роботу. Сам любить добре, самовіддано трудитись, того ж вимагає й від інших. Саме завдяки цьому господарство досягає вагомих результатів. Так, з 1991 по 2006 роки підприємство щорічно отримувало валовий збір зернових культур по 4030 тонн, врожайність з одного гектара становила в середньому по 35 центнерів. Впродовж 15 років в господарстві утримується 825 голів ВРХ, в тому числі 235 корів.
Варто відзначити, що в ПСП імені Котовського протягом цього періоду широко застосовувалися прогресивні технології, вчасно і повною мірою розраховувались за оренду земельних і майнових паїв. Навіть у найскрутніші часи тут не було заборгованості з заробітної плати. Підприємство постійно в числі прибуткових та рентабельних агроформувань. А в минулому році за рейтингом, в якому були враховані всі основні показники фінансово-господарської діяльності колективу протягом 1998 – 2007 років, агроформування посіло перше місце в районі. За досягнуті успіхи Микола Федорович нагороджений Грамотою Міністерства аграрної політики України. Хоч, чесно кажучи, до нагород йому не звикати. Впродовж багатьох років колектив, очолюваний М.Ф. Прокоф’євим, нижче третього місця в рейтингу трудових здобутків аграріїв району не опускався. Неодноразово посідав перші і другі місця. Хоча нагороди для Миколи Федоровича не самоціль. Головне для потомственного хлібороба, аби нива не стояла пусткою, щоб колос був вагомим, щоб люди мали роботу і село було самодостатнім.
Саме тому М.Ф. Прокоф’єв опікується фельдшерсько-акушерським пунктом, сільським клубом села Капустянка. Щороку надає допомогу пенсіонерам, інвалідам війни, учасникам бойових дій у придбанні безкоштовного палива.
Співставляючи ставлення цих людей до своєї справи, результати їхньої роботи, ще раз переконуєшся, що авторитет трудівника не залежить від того, яку посаду він обіймає, а від того, як він виконує свої обов’язки, наскільки відповідально ставиться до своєї роботи. Саме тому лідерство, рекорди, відзнаки, нагороди для них на другому плані. Головне ж те, що вони щоденно з душею виконують свою роботу і вона приносить користь не тільки їм особисто, але й усьому трудовому колективу.
