Пройшло трохи більше півроку з того часу, як створено Одеський міський центр зайнятості. Новий, як з голочки, будинок на вулиці Генерала Петрова, 22в, привертає увагу своїм дизайном, сучасним інтер’єром, насиченістю оргтехніки. Головна ж його перевага у тому, що саме тут досвідчені фахівці готові в будь-яку хвилину прийти до вас на допомогу у пошуку роботи, яка вас цікавить. Добре, що тут зареєстровано понад три з половиною тисячі актуальних вакансій і 35 тисяч роботодавців – підприємств, організацій, суб’єктів підприємницької діяльності.
Але з чого почати безробітному пошук місця для працевлаштування? Давайте разом із директором Центру Світланою Ліповською здійснимо екскурсію по цьому, як його ще називають, Будинку праці.
– На першому поверсі, – розповідає як справжній гід Світлана Олексіївна, – у нас розміщено сектор самостійного пошуку роботи, а також постійно діючий міні-ярмарок вакансій. Тут за допомогою диспетчера-консультанта, а також через інтернет можна ознайомитися із наявністю вільних вакансій та обрати роботу за спеціальністю і, звичайно, до душі.
Другий поверх надано відділу взаємодії із роботодавцями. Окрім того, тут наші партнери можуть укомплектувати свої підприємства кадрами за допомогою відкритої бази резюме претендентів на робоче місце, провадяться юридичні консультації, реєструються договори між приватними підприємцями й працівниками.
Наступний, третій, поверх віддано відділам сприяння працевлаштуванню та активній підтримці безробітних, а також гендерному центру, який сприяє працевлаштуванню жінок-безробітних.
На останньому, четвертому, поверсі розміщується консультаційний центр. Тут безробітні одержують кваліфіковану консультацію з основ малого бізнесу. Для цього ми запрошуємо провідних підприємців міста, представників органів влади, податкової інспекції й структур, які видають дозвільні документи, а також займаються підтримкою підприємництва.
Зупиняю свою увагу на відділі активної підтримки безробітних, котрим керує Тетяна Лукандер.
– Свою роботу ми будуємо, виходячи із вимог ринку праці, – розповідає Тетяна Михайлівна. – Досить сказати, що у нашій базі даних вакансій значну частку – понад вісімдесят відсотків, – займають робітничі спеціальності тоді як у базі даних безробітних усе в точності до навпаки, переважну масу становлять службовці. Наскільки гостро стоїть ця проблема, наведу вам такий приклад: на сьогоднішній день на сім вакансій головного бухгалтера претендують понад тридцять безробітних, у той же час, як на сорок шість вакансій електрика бракує жодного кандидата. І це при тому, що роботодавець висококваліфікованому робітникові, хай то електрик, газозварник або тесля, готовий платити у кілька разів більше, аніж рядовому менеджерові. Таку ситуацію важко пояснити, але факт залишається фактом. Тому, звичайно, ми орієнтуємо людей на одержання нової спеціальності, яка затребувана на ринку праці. У такому ж плані плануємо свою роботу й з підростаючим поколінням, з учнями 8-11 класів. Для того, щоб ці заходи були ефективними, влаштовуємо професійно ознайомчі зустрічі, відвідування підприємств, уроки реального життя. Адже давно відомо, що краще бути високооплачуваним, скажімо, слюсарем-авторемонтником, аніж посереднім інженером.
– Це, взагалі ж, аксіома, яка вимагає доведень хіба що для батьків старшокласників. Не кожен з нас може бути геніальним вченим, інженером або підприємцем. І все ж таки цікаво, наскільки в людей велика тяга до підприємництва?
– Можу сказати, що лише за перші два місяці поточного року близько тридцяти чоловік відкрили свою справу, – продовжує Т. Лукандер. – І, як мені здається, не жалкують про це...
Не менш важливу роботу щодо працевлаштування жінок-безробітних провадить гендерний центр Одеського міського центру зайнятості.
– Головне, на мій погляд, дійти до суті людини, зрозуміти або навіть вгадати, чого вона хоче, до чого прагне, адже нерідко вона й сама не усвідомлює цього, – говорить керівниця гендерного центру Олена Михайленко. – І наше завдання сприяти цьому. Саме із цією метою ми й влаштовуємо для жінок спеціалізовані ярмарки вакансій.
Один з них, наприклад, відбувся цього року у Тетянин день. Окрім того, ми систематично провадимо для жінок різні семінари, як, наприклад, «Сучасні професії та гендерна рівноправність», «Прагнути й досягати», «Побудова кар’єри».
Звичайно, можна ще багато чого розповісти про роботу Одеського міського центру зайнятості, але, як мені здається, головним девізом цього молодого, переважно жіночого, колективу був і залишається цей: «До людини – з увагою та розумінням».
