До постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми»
З метою своєчасного призначення та виплати допомоги при народженні дитини урядом 22 лютого поточного року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», яка передбачає порядок надання у 2008 році допомоги при народженні дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2007 р., надається у розмірі 12240 гривень – на першу дитину, 25000 гривень – на другу дитину, 50000 гривень – на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини – 4840 гривень, третьої та наступної дитини – 5000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620 гривень щомісяця), на другу дитину – 24 місяці (по 840 гривень щомісяця), на третю і наступну дитину – 36 місяців (по 1250 гривень щомісяця) рівними частинами.
Розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості дітей, які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога.
Якщо дитина народжується у сім’ї, в якій немає дітей, допомога при народженні буде призначена в розмірі 12240 гривень.
Якщо дитина народжується у сім’ї, в якій вже є одна старша дитина (рідна чи усиновлена), допомога буде призначена в розмірі 25000 гривень.
У випадку коли у жінки померла перша дитина, а народжується друга, розмір допомоги при народженні складе 25000 гривень.
Якщо жінка, перебуваючи у другому шлюбі, народжує дитину, яка у цьому шлюбі є першою, але в цій сім’ї виховуються двоє старших рідних дітей чоловіка, допомога буде призначена в розмірі 50000 гривень, як на третю дитину.
Якщо жінка, яка народжує третю дитину, перших двох передала на виховання до дитячого будинку, допомога при народженні дитини буде надана в розмірі 12240 гривень, як на першу дитину.
Коли дитина народжується у матері, у якої, крім неї, є повнолітня дочка (син), яка проживає окремо (або разом з матір’ю), допомога буде призначена як на другу дитину в розмірі 25000 гривень.
У разі народження двійні або більшої кількості дітей, допомога виплачується на кожну дитину, при цьому кожна дитина з їх числа вважається наступною.
Якщо в сім’ї, у якої немає дітей, народжується двійня, допомога буде призначена на одну дитину в розмірі 12240 гривень, на другу – 25000 гривень.
Коли двійня народилася в сім’ї, в якій вже виховується двоє старших дітей, допомога надається на кожну дитину з числа народжених в розмірі 50000 гривень.
Допомога при народженні дитини призначається усиновителю, опікуну на кожну усиновлену (взяту під опіку) дитину у розмірі, установленому при народженні першої дитини.
Якщо допомога при народженні дитини вже була призначена до моменту встановлення опіки, усиновлення, виплата допомоги опікуну, усиновителю продовжується у такому самому розмірі.
Для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:
1) заява одного з батьків (усиновителя, опікуна);
2) копія свідоцтва про народження дитини;
3) оригінал довідки, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення допомоги при народженні дитини.
Особи, які звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім’ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.
Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через дванадцять календарних місяців з дня народження дитини, а у разі усиновлення дитини віком до одного року – не пізніше ніж через дванадцять календарних місяців з дня набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 57 внесено також деякі інші зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми.
Зокрема, конкретизовано заходи щодо посилення контролю за цільовим використанням коштів допомоги при народженні дитини та випадки припинення виплати такої допомоги.
До контролю за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей, що здійснюється державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з органами у справах сім’ї та молоді, службами у справах дітей і органами опіки та піклування шляхом вибіркового обстеження окремих сімей, будуть залучені лікувально-профілактичні заклади. У разі невідвідування матір’ю дільничного лікаря-педіатра (сімейного лікаря), під спостереженням якого перебуває дитина віком до 1 року, адміністрація лікувально-профілактичного закладу повідомляє про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання дитини. Така інформація буде сигналом для проведення уповноваженими органами додаткового обстеження сім’ї щодо створення в ній належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Крім того, відповідно до урядового рішення втратив чинність Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. № 13.
У зв’язку з цим норми щодо надання застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку внесено до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми. Зокрема, упорядковано документи, які надаються для її призначення як застрахованими, так і незастрахованими особами, конкретизовано випадки припинення надання допомоги та поновлення її виплати.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року непрацюючим особам та особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень (гарантований мінімальний розмір).
Крім того, вдосконалено порядок виплати допомоги на дитину одинокій матері та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходів.
Для призначення цих видів допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім’ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).
Виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, виплата допомоги продовжується у мінімальному розмірі.
О. КИТАЙСЬКА, начальник Головного управління праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації
ПЕРЕБУДОВА ТА ПЕРЕПЛАНУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ
Відповідно до ст. 100 ЖК переобладнання й перепланування житлового будинку і житлового приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою та перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім’ю.
Переобладнання й перепланування житлового приміщення допускаються за згодою наймача членів сім’ї, що проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім’ї в згоді на переобладнання чи перепланування житлового приміщення, спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Відповівши на запитання про те, коли можна робити перепланування (та й то тільки для державного і громадського фондів), Житловий кодекс не дав визначення самому терміну «перепланування». Тому цю проблему органи місцевого самоврядування намагаються вирішити самотужки.
Так, у Рішенні Київської міської ради «Про Правила забудови м. Києва» № 11/2587 від 27.01.2005 цей термін визначений таким чином: «Перепланування (переобладнання) квартир, нежитлових приміщень – ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами зі зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири, її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку».
Перш за все, слід звернути увагу на те, що будь-яке перепланування має відбуватися за відповідним проектом. Безпроектне перепланування є незаконним, адже не враховує будівельні норми і правила і може призвести до трагічних наслідків. Найтиповішим прикладом можливості таких наслідків є руйнування будинку в Києві по вул. Червоноармійській. Тоді бездумне перенесення стін призвело до того, що фасад усього будинку просто «відколовся» і всі його мешканці залишились просто неба. Тому перш ніж починати перепланування, необхідно звернутись до державного архітектора (міста, району) і затвердити проект перепланування. Багато хто може не зважити на цю необхідність, але слід мати на увазі, що без проекту спеціалісти БТІ не зможуть виготовити технічний паспорт будівлі (квартири), адже в їхньому архіві ця квартира мала інші параметри, і для узаконення (легітимації) перепланування їм необхідно надати затверджену проектну документацію.
Крім цього, слід знати, що в разі виявлення самовільного перепланування органи місцевого самоврядування можуть подати позов до суду на підставі ст. 100 ЖК, де зазначено, що особа, яка допустила самовільне переобладнання чи перепланування житлового або підсобного приміщення, зобов’язана за свій рахунок привести приміщення в попередній стан.
Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування житлових будинків, житлових і нежитлових приміщень у житлових будинках їхній власник чи уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, в разі необхідності, такі документи:
1. Копія свідоцтва на право власності чи договору найму (оренди) приміщення.
2. Копія поверхових планів, засвідчена в установленому порядку.
3. Проект переобладнання або перепланування житлових будинків, житлових і нежитлових приміщень у житлових будинках, погоджений в установленому порядку.
4. Згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їхній спільній власності.
Наш кор.
