Так вже сталося, що 19-ту і 20-ту (позачергову) сесії обласної ради розділяли всього лише два дні. Втім, відповідно до законодавства, навіть у крайньому разі цей проміжок не міг перевищувати тиждень. Потрібно було сформувати нову обласну територіальну виборчу комісію щодо виборів депутатів Одеської облради. Нагадаємо, до обласної ради надійшла заява від голови обласного тервиборчкому Володимира Білоусюка з проханням розформувати цю комісію, оскільки фактично вона перебуває у неробочому стані.

Це питання було першим розглянуто на порядку денному 19-ї сесії. Депутати проголосували за дострокове припинення повноважень обласного тервиборчкому.

17 листопада на сесії було затверджено новий склад обласної територіальної виборчої комісії щодо виборів депутатів Одеської облради. До її складу увійшло 14 чоловік.

Голова комісії: Лобанов Микола Андрійович – від Одеської обласної організації Партії регіонів.

Заступник голови комісії: Богуненко Анатолій Борисович – від Одеської обласної організації Народної партії.

Секретар комісії – Шевченко Ігор Іванович від Одеської обласної організації Української партії «Зелена планета».

До складу комісії також увійшли:

Абрамович Олена Іванівна – від Одеської обласної організації партії «Відродження»;

Бербер Ірина Геннадіївна – від Одеської обласної організації Всеукраїнської партії духовності і патріотизму;

Гриневич Олександр Євгенович – від Одеської обласної організації партії «Народний Рух України»;

Дегтярьов Віктор Вікторович – від Одеської обласної організації Партії пенсіонерів України;

Козачишин Олег Вікторович – від Одеської обласної організації Всеукраїнської партії Миру і Єдності;

Лемле Галина Борисівна – від Одеської обласної організації Партії промисловців і підприємців України;

Маришев Віктор Іванович – від Одеської обласної організації Прогресивної соціалістичної партії України;

Неруш Анатолій Анатолійович – від Одеської обласної організації Соціально-екологічної партії «Союз. Чорнобиль. Україна»;

Полякова Аліна Олександрівна – від Одеської обласної організації партії «Солідарність жінок України»;

Токатлі Сергій Іванович – від Одеської обласної організації Партії захисту пенсіонерів України;

Шевченко Іван Валентинович – від Одеської обласної організації партії «Київська Русь».

Відповідно до законодавства, до складу такої комісії повинно входити від 8 до 15 членів від різних політичних сил. Оскільки заяви, що розглядалися на сесії, не перевищували цієї кількості, заступник голови облради Микола Тіндюк запропонував не проводити досить складну процедуру жеребкування, а обмежитися простим голосуванням.

Кандидатуру Людмили Михайлівни Шамрай (від Одеської обласної організації «ВО» «Батьківщина» ) було знято через неточність у поданих документах безпосередньо на сесії. З цієї ж причини (неточності в документах або їхня відсутність) не були розглянуті й деякі інші передбачувані кандидатури. Це викликало неоднозначну реакцію у представників окремих політичних сил. Зокрема, представники Блоку Юлії Тимошенко (які просто не встигли подати документи) дуже розкритикували події, що відбувалися, назвавши їх «фарсом».

– Якщо це фарс, то як тоді назвати події, з яких почалася робота колишнього тервиборчкому? – відреагував голова обласної ради Микола Скорик (одесити напевно пам’ятають раптове зникнення голови обласного тервиборчкому і тривале очікування у сесійній залі). – І все ж, хочу подякувати Володимирові Івановичу (Білоусюку) за виконану роботу. Все пізнається у порівнянні. Мабуть, справді не зовсім правильно, що до складу обласної виборчої комісії не увійшли представники від Блоку Юлії Тимошенко. І якщо причиною тому недостатня поінформованість – то я також готовий визнати за собою частину провини. Але все-таки основна провина за такий розвиток подій лежить на керівниках фракції БЮТ в обласній раді. Апарат облради діяв винятково в межах закону.

Заради об’єктивності варто визнати, що не всі присутні у залі залишилися задоволені цим поясненням. Звучали звинувачення у поспішності і навіть нелегітимності... Втім, у незадоволених (якщо їхнє невдоволення досягне критичної маси) завжди є можливість оскаржити ухвалене рішення. Ми ж просто констатуємо думку більшості депутатського корпусу.

Перший пункт порядку денного 20-ї сесії виявив розбіжності, що існують між різними політичними силами. Але вже наступне питання змусило депутатів – ні, не забути про суперечності, – але на час відкласти убік – хоча б з почуття солідарності з колегами.

Знову було порушено питання про побиття депутатів Одеської облради (Блок Наталії Вітренко) співробітниками МВС у липні нинішнього року. Акція протесту проти «натовських» навчань «Сі-Бриз» закінчилася розгоном наметового містечка (із застосуванням фізичної сили і вивезенням майна демонстрантів у невідомому напрямі). За словами голови постійної комісії з питань забезпечення законності Юрія Івушкіна, вивчені факти свідчать про те, що співробітниками правоохоронних органів були допущені «непрофесійні, а в окремих випадках неправомірні дії».

Потерпілі депутати-«вітренківці» у своїх висловлюваннях були значно емоційніші.

Тим часом начальник Головного управління МВС України в Одеській області Богдан Керницький і заступник начальника ГУ юстиції в Одеській області Володимир Поляков, запрошені на сесію, починали свої виступи з довгого і докладного перерахування обов’язків і повноважень очолюваних ними служб. Розповідь же про самі події, що сталися 7 липня, досить невиразною і суперечливою.

– Співробітники міліції не використовували кийків і засобів захисту, – говорив Богдан Керницький.

– Ваші підлеглі Вас обманюють, Богдане Антоновичу, – заперечувала депутат Валентина Гайворонська. – За вашими ж документами, у мене було зафіксоване забите місце на нозі і гіпертонічний криз, але нічого не написано про забите місце м’яких тканин голови. А це забите місце і криз були від удару кийком!»

– Я не хочу говорити, куди мені радили засунути собі депутатське посвідчення! – вторив її однопартієць Олександр Луценко. – Валентину Дмитрівну побиту залишили на дорозі, а мене потім ще на добу затримали у відділенні міліції!

За версією міліціонерів, десять їхніх співробітників також одержали різні тілесні ушкодження: від подряпин до забитих місць. Але навіть якщо так (хоча із зали пролунав вигук: «Та знаємо ми як б’ють міліціонерів! Мені якось приписали, що я один шістьох побив!»), то «майнове питання» і далі викликає подив. Отже, виконавча служба Комінтернівського району виконувала приписи суду про припинення акції протесту. Для виконання цього рішення дії представників юстиції були «підсилені» 50 міліціонерами. Але хто і коли дав наказ вивозити на вантажному автомобілі майно учасників акції протесту: намети, мобільні телефони та інші особисті речі? Виконавча служба та МВС у цьому питанні дружно кивали одне на одного. «Міліція виконувала лише свої функції, майном займалася виконавча служба». «Виконавча служба цим не займалася, немає ніякого акту. А співробітники у КАМАЗі – це... просто співробітники у КАМАЗі. Це не процесуальна дія».

Найсмішніше – що після години обговорень «не витримала» голова Комінтернівської райдержадміністрації Людмила Прокопечко (саме на території цього району і розгорталися «воєнні дії»).

– Ми готові за дорученням повернути все майно потерпілим, просто до нас досі ніхто не звертався, – заявила вона.

Звичайно, ніяково виглядали великі чиновники, силовики, які так незграбно захищають своїх підлеглих. Але...

– Всі присутні в залі розуміють про що йдеться, – відзначив Микола Скорик. – І не хотілося б робити «стрілочників» з міліціонерів-професіоналів. Я взагалі не розумію, навіщо потрібно було розганяти цей наметовий табір, адже його учасники не блокували рух «натовців». А випадок з майном – це взагалі за межею... Проблема у тому, що робота наших внутрішніх органів дуже політизована. Явно було політичне замовлення. Тому і якісь серйозні службові заходи навряд чи будуть вжиті. Наше завдання – звернути увагу на проблему, домогтися того, щоб такі випадки більше не повторювалися. Ми сформулювали досить м’який проект рішення (звернутися до Генеральної прокуратури, відправити матеріали розслідування до МВС та Міністерства юстиції), але це повинен був бути виконуваний проект рішення, а не просто порожня балаканина».

Під час обговорення прозвучало і пряме запитання до губернатора Одещини Миколи Сердюка: чи віддавав він наказ про розгін табору (мовляв, саме тому так привільно почувалися окремі представники міліції).

– Такого наказу я як губернатор віддати не можу, – відповідав Микола Дмитрович. – Але хочу звернути увагу, що було рішення суду. Депутати повинні були його виконати. Давайте будемо толерантними один до одного. Для мене, як губернатора, головне – порядок на території нашого регіону».

Під час подальшого засідання депутати затвердили низку змін до бюджету Одеської області на 2008 рік і розглянули кілька депутатських запитів.