Організований Інститутом післядипломної освіти фахівців морського та річкового транспорту семінар «Проблеми вдосконалення функціонування крюїнгової системи в Україні» залишив дуже стійке враження: ці проблеми культивуються для того, щоб було з чим боротися.
Система посередницької допомоги у працевлаштуванні українських громадян (або як її на сленгу називають "крюїнг") з судновими спеціальностями на судна іноземних роботодавців сформувалася давно. З часу першого відправлення моряка, який ще значився у кадровому складі ЧМП, під "чужий прапор" минуло 20 років. Критерієм успішної діяльності системи є зайнятість і забезпечення добрим заробітком у 2008 році більш ніж 53 тисяч морських професіоналів в одній лише Одеській області. А в Україні – до 100 тисяч. Принаймні, такі статистичні дані наведено начальником відділу політики зайнятості і демографії Головного управління праці і соцполітики облдержадміністрації Наталею Ільїною.
Вона також пояснила учасникам семінару, що система посередництва – це абсолютно легальний вид підприємництва, який надає неоціненну допомогу державі у забезпеченні людей зайнятістю. Діяльність посередників детально регламентована як мінімум 20 законами України, включаючи і Конституцію України, ратифікованими конвенціями Міжнародної організації праці в галузі морського права, багатьма наказами різних міністерств, включаючи Мінпраці і соцполітики України.
Величезного обсягу тільки одних роз'яснень щодо роботи посередників вистачило б на цілу юридичну бібліотеку. Проте багато правозахисників з дивовижною наполегливістю виходять на трибуну для того, щоб чергового разу сповістити про соціальну і юридичну незахищеність моряків-"підпрапорників" на іноземних суднах. Часто їх підтримують лідери відомих морських профспілок, які чудово розуміються на нюансах посередництва. Проте вони постійно виносять на всі рівні обговорення, включаючи галузеві та урядові, пропозиції, які одержують у підсумку добрячу критику. Це концепції реформування посередницьких процесів, спроби внести зміни до законодавства, алогічне прагнення ні з того, ні з сього виділити "підпрапорників" у якусь окрему категорію трудових мігрантів.
Не менш абсурдним виглядало лобіювання і таких ідей: прирівняти "підпрапорників" до суб'єкта підприємницької діяльності і брати з нього єдиний податок. Але ж моряк нічого не виробляє і засобів виробництва не має. У нього лише професійні знання і робочі руки… Ще моряків, які від’їздили, хотіли зробити командировочними і брали з них перед відправленням у рейс гроші за те, щоб зареєструвати інструкторами. Але, коли з'ясувалося, що організації, від якої їх нібито відрядили, немає, а є лише профспілка, багата на хитрощі, було порушено кримінальну справу.
Чим продиктовані подібні законотворчі атаки? Насамперед, бажанням установити вузьковідомчий і монопольний контроль над посередницьким працевлаштуванням "підпрапорників". А потім нав'язувати послуги, за які слід платити!
Посередники знають чимало прикладів, коли чергова кампанія щодо переробки системи "підпрапорного" працевлаштування розпочиналася зі створення громадських організацій невизначеного профілю або тих же обговорень і семінарів. От і цього разу з'явився сумнів: чи не буде продеклароване влаштувальниками даного семінару "вдосконалення" зведене до пристосування законів до своїх інтересів? Адже Інститут післядипломної освіти, який перебуває у підпорядкуванні Мінтрансзв’язку України, займається кваліфікаційною підготовкою плавскладу і визначає його профпридатність. І не йому, державному навчальному закладу, регулювати правові питання підприємництва у сфері працевлаштуванні морських фахівців. Та й дивно, мабуть, було б, щоб викладацький склад замість своєї основної роботи раптом переключився на аспекти приватного ринку.
І чому педагоги морської освітньої системи хочуть навчити директорів 262 посередницьких підприємств з працевлаштування українських громадян за кордоном, зареєстрованих в Одеській області, якщо 98% з них мають морські професії, і за плечима років по 30 – 40 роботи на різних флотах світу? Сьогоднішні посередники – це компетентні підприємці, які пройшли непросту процедуру одержання ліцензій і щороку підтверджують її вимоги, піддаючись систематичним перевіркам уповноваженими органами держвлади? Але вони просто розвели руками, коли впізнали у складі влаштувальників цього семінару особу, яка колись також була помічена у посередницькому бізнесі, але позбавлена ліцензії за порушення. Яким досвідом цей організатор збирався ділитися?
По суті ж, цей захід мало був схожий на семінар, – швидше, це було схоже на запрошення до дискусії. На жаль, про неіснуючі проблеми. Мабуть, тому слухачам і не була репрезентована навчальна програма та її методика. Проте у запрошенні організатори семінару не забули написати, що участь у ньому – платна! І зазначити, що "вартість навчання одного слухача 840 гривень. Передоплата обов'язкова у повному обсязі". Після закінчення слухачам повинні бути "видані посвідчення установленого зразка". От тільки чи вистачить цьому скромному документу юридичної сили, щоб внести корективи до Закону України "Про ліцензування ..."?
Напрошується також запитання, навіщо профільному Інституту так ратувати за чужий бізнес посередників і контроль над міграційною долею моряків, які працюють під іноземними прапорами? Адже ці моряки не пов'язані трудовими відносинами з морегосподарським комплексом України. Але чомусь ніхто не поспішає піклуватися про моряків, які працюють на державних підприємствах країни. Їм що – живеться солодко?!
Від великих пароплавств країни залишилися одні назви. Епідемія розвалу галузі триває у ВАТ "Українське Дунайське пароплавство". Де ж захисники і дбайливці, так стурбовані "крюїнгом", чому не скликають семінари, не пишуть маніфести, не вимагають для "дунайців" забезпечення роботою і заробітком? На очах всього суспільства створюється нова армія безробітних, яким немає куди піти, тому що країна розбазарила флот, а на будівництво нового хоч і виділила кошти, але вкладено їх, мабуть, не в ту кишеню. Залишили б у спокої посередників і "підпрапорників", які, на щастя, самі зуміли себе матеріально забезпечити…
Залишається додати, що питання, які порушуються на семінарі, вже багато разів обговорювалися на всіх рівнях, аж до центральних органів виконавчої влади і уповноважених структур Верховної Ради України. Рік тому на тему посередницького працевлаштування моряків було проведено "круглий стіл" у присутності заступника голови облдержадміністрації Андрія Ткачука. Там він і попросив всіх "захисників", щоб "регулюючи наш морський ринок праці, вони не зарегулювалися так, що потім вже регулювати не буде чого".
