Дорогі земляки!
Щороку 1 червня ми відзначаємо свято маленьких громадян нашої країни – Міжнародний день захисту дітей. Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги.
Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє. Саме тому святий обов’язок родини, школи, органів влади та громадськості подбати про всебічний розвиток їх інтересів та здібностей, забезпечити їм належний рівень виховання і дотримання прав дитинства.
Але не всім дітям поталанило мати щасливе і безтурботне сьогодення.
Шановні дорослі! Зігріймо теплом свого серця, увагою і ласкою тих юних земляків, життя яких не схоже на добру казку, допоможімо їм відчути радість спілкування.
Впевнений, що об’єднавши зусилля, ми зробимо все, аби захистити наших дітей, уберегти їх від гіркоти розчарувань і зневіри. Адже саме від нас, дорослих, залежить те, як складеться доля кожної маленької людини, а відтак і нового покоління українців.
Щиро вірю, що завтрашній день нашого краю і держави в цілому творитимуть ерудовані, талановиті, творчі люди з новітніми стереотипами мислення, багатою і щедрою душею.
Від імені обласної ради бажаю вам, дорогі юні друзі, вашим батькам, бабусям і дідусям, міцного здоров’я, щастя, добра і сімейного затишку. Нехай здійсняться ваші мрії і задуми!
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Від Артека відмовився: ніколи...
Для деленського школяра Валери Тельпіса визначити свою майбутню професію неважко. Для нього все визначилося у початкових класах. Тоді дід – ветлікар великого господарства в Холмському – подарував онуку мікроскоп. З нього все і почалося. І віддана любов до біології – як предмета, і величезний інтерес до мікробіології – як науки. Обдарованого від природи хлопчика запримітили не лише в Арцизькому районі, у нього позаду – багато перемог на олімпіадах різного рівня. Зокрема три – вже цього року. Перше місце – з біології. І третє – з хімії та інформатики в області. А торік Валера посів перше місце на заключному етапі Всеукраїнської олімпіади з біології серед восьмикласників. Він упевнено набирає максимальну кількість балів.
– А це, – зауважує начальник відділу освіти Арцизької райдержадміністрації Людмила Завальнюк, – вузівський рівень.
Єдине, у чому Валера дуже серйозний і дуже зайнятий юнак – трохи вагається, то це з визначенням: якій науці віддати перевагу – інформатиці чи все ж таки біології. До речі, інформатику він опанував самостійно. Тож і у цій області він на олімпіадах – лідер.
Звичайно, мама Олена Костянтинівна і тато – Валерій Федорович непокояться: навантаження на сина велике. Але сам він протестує: нічого подібного. Однак відмовився рішуче від путівки в сонячний Артек – ніколи! Навчатися треба. Докази батьків дії не вплинули.
– Не хочу, – говорить, – час втрачати.
Валера двічі їздив до Києва на зустріч із Ющенком, коли призначали президентську стипендію. І коли в складі невеличкої, із шести чоловік – групи побував на запрошення Віктора Андрійовича на святкуванні Дня святого Миколая. Тоді з Києва хлопчик привіз пам’ятні знімки та іменний годинник. А в Одесі наш губернатор Микола Сердюк подарував Валері суперсучасний комп’ютер.
Про цього хлопця з дуже тихим спокійним голосом можна говорити нескінченно. Настільки не за віком дорослий, зі сталими поглядами на своє майбутнє він цікавий. У школі, у відділі освіти і вдома, упевнені в тому, що не вабило б його до біології, якби не Віра Григорівна Серкелі. Вчитель із великої літери. Не випадково за підготовку президентського стипендіата вона удостоєна Почесної відзнаки голови Одеської облдержадміністрації. Так, у Віри Григорівни чимало нагород і за вміле її керівництво протягом 10 років Деленською сільською радою. Така вона: справі віддається вся. От і сьогодні в неї, вчителя біології, є гідні послідовники. Чотири рази посідав перші місця на обласних олімпіадах з цього предмета Дмитро Іскімжи – нині другокурсник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Студенткою біофаку стала Олена Глуган. Сьогодні в лідерах поки що учениця і Оксана Дюльгер.
Людмила Володимирівна Завальнюк підкреслює, що ця школа випускає добре підготовлених дітей.
– Цього року у нас 18 призових місць на обласних олімпіадах. Три з них здобув Валера Тельпіс. Цікаво, що у міста Арциза лише одна перемога. Інші 17 належать учням сільських шкіл. Добре показали себе діти із Главан, Делен, Новоіванівки. Але абсолютне лідерство належить Виноградівській школі, що потіснила навіть міську першу. Але і маленькі школи – Новокапланська, Новоселівська – значно підвищили свій рейтинг. Звичайно, конкурувати нам з великими містами в обласних олімпіадах фізико-математичного циклу складніше. Немає у нас таких сильних спеціалізованих шкіл, як в Одесі. Але з історії, природознавства, української мови на Всеукраїнських олімпіадах призові місця – наші. Що до Валери Тельпіса, то це – явище, унікум. Наша гордість. Відповідальний. Самостійний. Особистість!
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», с. Делени,Арцизький район
Політ дитячої фантазії
Незаперечний факт: що раніше діти залучаться до творчої діяльності, то швидше у них утворюється «критична» маса знань і умінь, яка в подальшому вибухне творчим піднесенням, конструкторським пошуком. І гурткова робота, де не стримуються прояви фантазії та експериментів, заохочуються неординарність та наполегливість, конструктивізм та винахідливість, значною мірою забезпечують розвиток особистості.
Уже вісімнадцятий рік учні 4 – 10 класів Левадівської ЗОШ І– ІІІ ступенів імені С.І. Олійника фантазують на заняттях гуртка «Юний технік» під керівництвом вчителя трудового навчання Миколи Анатолійовича Хлівного. Розвиваючи у школярів працелюбність та естетичний смак, педагог велику увагу звертає на їхнє виховання. Це приносить добрі плоди, і в результаті роботи гуртківців посідають призові місця на районних та обласних конкурсах народної творчості. А шкільний музей регулярно поповнюється цікавими експонатами учнівської прикладної творчості. Здебільшого – це різноманітні вироби з дерева. Серед робіт старшокласників викликають захоплення мистецьким виконанням «Булава» і «Дротики» Владислава Подорожнюка, «Саночки Снігурочки» Вадима Коломійця, «Бойова сокира» Дмитра Москальова, «Корабель XVII століття» Богдана Яцишина, «Бомбарда» і «Маяк» (діючий макет) Юрія Сподіна, панно «Зробили діло – їжте сміливо» шестикласниці Ганни Граждан, «Зняття порчі» восьмикласниці Людмили Буряченко та «Чистюля» семикласника Олександра Здебського. Діючі макети годинника і вітрогенератора, над якими потрудилися Ігор Хрустальов і Микола Хлівний мають схвальні відгуки. А підставки для квітів, виготовлені Ярославом Яцишиним і Миколою Хлівним, використовуються за призначенням.
Керівник гуртка М.А. Хлівний задоволений, що після уроків його вихованці поспішають до майстерні, щоб потрудитися над новими витворами, що дивуватимуть друзів та вчителів.
Наталя ВАРЕНЧУК, вчителька української мови і літератури Левадівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. С.І. Олійника,Миколаївський район
«А мені подобається… співати!»
Якось мені довелося побувати у селі Утконосівці Ізмаїльського району на традиційному святі «Мерцишор». Було багато різних номерів. Але, впевнений, глядачам, серед яких були і гості з інших сіл району, найбільше сподобався виступ шестирічного Георгія Нікори, який був солістом у народному вокальному ансамблі «Етнос».
Треба було бачити, з яким старанням Жора виконував кожну пісенну строфу, як бадьоро підтанцьовував і запрошував весь зал підтримувати його. І зал у боргу перед хлопчиком не лишався!
– Давно задумав взяти наймолодшого соліста для ансамблю, – розповів директор БК, керівник ансамблю «Етнос» Василь Чепой.– Чесно скажу – охочих було задосить, у селі багато талановитих дітей. У нас у кожному сільському будинку не лише вміють добре працювати, але й люблять пісню. Але далеко не кожному дано так само вільно і розкуто поводитися на сцені, ставати часточкою нашого колективу. А Жорику це вдалося. Десь півтора року тому я прослухав його, і зрозумів – хлопчик – це знахідка, голос є, слух теж, тримається впевнено. І поводиться цілком по-дорослому. Так і почали ми з ним займатися. Вперше виступив на «Мерцишорі» у 2008 році. Потім були наші спільні виступи на районних заходах. На загальну думку, Жорик став окрасою ансамблю.
Знайомство з батьками хлопчика ще раз довело, що його успіх аж ніяк не випадковий. І йому, і його одинадцятирічній сестрі Танечці батько – Іван Георгійович і мама Світлана Георгіївна приділяють дуже багато уваги, незважаючи на постійну зайнятість у домі, по господарству. А воно у них, як і належить, чималеньке. Є й традиційні для утконосівців теплиці, і вівці, і поросята, і інша живність. Є город. У дітей у цій родині – свої обов’язки, зокрема щодо догляду за тваринами, і вони з цими обов’язками справляються.
...Батьки і бабуся Жорика рано помітили, що він не просто говорить, а кожне слово наспівує. От і попросили директора Будинку культури послухати його. І не помилилися!
А на думку Василя Георгійовича, хлопчик здібний і цілеспрямований завдяки батькам. Адже, на їхнє глибоке переконання, як би ти не був зайнятий, мусиш знаходити час для того, щоб поговорити з дитиною, позайматися з нею, похвалити його за успіхи, на своєму прикладі показати, що будь-яка справа вдасться, якщо працювати над собою.
У нинішньому році Жорик йде до першого класу.
Не виключено, що ансамбль «Етнос» разом з ним виступить на урочистій лінійці першого вересня. Але попереду ще літо і можливі гастролі, виступи.
До речі, Танюша теж уже відбулася як юна артистка. Вона – одна з найуспішніших учасниць танцювального ансамблю «Мугурел», уже встигла побувати на гастролях у Румунії...
А всього в одинадцятьох колективах художньої самодіяльності, які діють в Утконосівському будинку культури, займаються близько двохсот хлопчиків і дівчаток. Додамо – сім колективів носять звання народних, зокрема дитячі колективи «Мугурел», «Колючки», «Мрія».
Нам залишається доповнити: в Ізмаїльському районі діє 136 колективів художньої самодіяльності, з них 66 – дитячі. Як розповіла начальник відділу культури і туризму Ізмаїльської райдержадміністрації Людмила Георгіївна Чилік, у селах дуже багато талановитих дітей, які брали участь у фестивалях різних рівнів і в районі, і в області, і за рубежем – у Болгарії, Угорщині, Австрії, Румунії, Польщі. Шестирічний Георгій Нікора – один з них.
– Що тобі найбільше подобається?– запитав я у хлопчика.
– Дуже подобається співати, –відповів він.– А ще разом із сестрою доглядати за ягнятами і поросятами.
– А ким ти хочеш стати, коли виростеш?
– Буду рятувальником,– спочатку відповів він.
А потім, трохи подумавши, додав:
– І найвидатнішим артистом.
Удачі тобі, Георгію!
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей» Фото автора
