Три вулиці, сто п’ятдесят дворів. На тлі скромних будинків добре помітні труби веселого жовтого кольору. Що означає для жителя села або невеликого міста України слово «газифікація», пояснювати не треба. Відтепер 100 сімей залізничного селища Березівки можуть користуватися блакитним паливом. Радісна подія відбулася завдяки зусиллям керівництва ВАТ «Березівський елеватор», на прохання якого газовики розробили проект газифікації сушильного комплексу підприємства із урахуванням потреб жителів. При цьому менше тридцяти зі ста нових абонентів працюють на елеваторі. В перспективі – підключення ще 50 дворів.
– Найскладнішим у цьому проекті було здійснення так званого проколу під залізничним насипом, – розповів мені головний інженер Березівського управління експлуатації газового господарства Валерій Якимчук. – Даний крок був важким і з технічної, і з економічної точки зору. Прокол обійшовся замовникові у 300 тисяч гривень. Самі люди ніколи не змогли б заплатити таку велику суму, а елеватор взяв більшу її частину – двісті п’ятдесят тисяч – на себе.
Заходимо до першого-ліпшого будинку, обплутаного жовтою мережею новеньких газових труб. Тут живе зі своєю сім’єю Олександр Гоголєв, який працює на елеваторі електриком із 1989 року.
– Ось, налагоджую опалення. Не думав, що колись нам підведуть газ. Ми, жителі селища, ніколи не здолали б ці сотні тисяч. Що можу ще сказати, крім простих слів вдячності керівництву підприємства? І зарплату виплачують вчасно, відпускні та лікарняні не затримують. Тому в нас склався відмінний колектив. А зараз за ініціативою Алли Василівни підприємство видало позичку на газифікацію. Дві тисячі гривень на рік, без відсотків. Велике спасибі!
Того дня, коли працівники газового господарства урочисто запустили газ до нових мереж, Алла Кухтик відзначила рік своєї роботи на посаді директорки Березівського елеватора. Відзначила скромно, як раніше писали, зустріла ювілей працею. Молодій жінці довелося нелегко, тим більше, що раніше підприємством успішно керував її чоловік Сергій Володимирович Кухтик, нинішній голова районної ради. Власники ВАТ зробили вибір на користь Алли Василівни. І, здається, не прогадали.
Як розповіла А. Кухтик, для того, щоб підвести газ до сушарок елеватора, довелося прокласти п’ять кілометрів труб. Укупі зі згаданим переходом через залізничне полотно, це коштувало підприємству кругленьку суму. Подія, на мій погляд, стала символічною з декількох сторін. По-перше, реалізовано важливий соціальний проект. По-друге, керівництво елеватора у суворих умовах ринку чітко усвідомлює необхідність модернізації виробництва. По-третє, газифікація у сумі понад півмільйона гривень в епоху кризи до снаги лише потужному підприємству. Однак директорка говорить не стільки про успіхи, скільки про поточні проблеми:
– Усе ж пізнається у порівнянні. Давайте звернемося до цифр: у 2008 році елеватор прийняв 107 тисяч тонн зернових і технічних культур. Це без трьох відсотків повне завантаження наших виробничих потужностей. Цього року ця цифра зменшилася більш ніж на третину, елеватор прийняв усього 70 тисяч тонн зернових та олійних культур. Ви ж знаєте, які труднощі матеріального характеру цього року пережили наші сільгоспвиробники. Крім того, квітневі заморозки знищили більшу частину врожаю ріпаку, однієї з найпопулярніших сільгоспкультур.
Своїм завданням керівництво елеватора вважає підтримку фінансової стійкості підприємства до жнив наступного року. Щоб зберегти колектив, який удостоївся найщиріших слів з уст Алли Кухтик, потрібно повністю і вчасно виплачувати заробітну плату. Поки що збоїв немає, хоча директорка з тривогою говорить про березень. Цей місяць стане індикатором...
Поки ж що усі 127 працівників вчасно одержують заробітну плату. Один з них Ігор Фраєв, який пройшов шлях від робітника до сушильного майстра другої дільниці. Робота у Ігоря Олексійовича непроста. Відповідаючи за увесь процес сушіння, він визначає найважчий момент: як висушити продукцію до потрібної кондиції і не допустити загоряння. Майстер показує мені газову піч, що має сучасну систему програмувального запуску. З топки гаряче повітря подається до чотирьох вентиляторів, які сушать продукцію. Працівник повинен не лише обрати потрібний режим роботи, але й вчасно перевірити вологість зерна за допомогою вологоміру. Ріпак і соняшник, як розповів І. Фраєв, якщо їх перетримати, можуть загорітися дуже швидко. На щастя, поки що таких випадків не було.
Лише суворим дотриманням технології і трудової дисципліни можна домогтися довіри клієнта, а отже, і одержати доходи. Під час збирання врожаю Березівський елеватор працює у три зміни. Зараз на підприємстві відносний затишок, але зерновози під’їжджають постійно. За десять хвилин повністю завантажується двадцятитонний зерновоз, провадиться перевірка ваги – і в дорогу. Зазвичай до порту.
Географія клієнтури елеватора велика – крім господарств нашого регіону, сюди везуть свою продукцію представники Миколаївської, Кіровоградської. Запорізької, Київської та інших областей. Один із давніх і надійних партнерів елеватора – ТОВ ім. М.О. Посмітного, яке вже другий рік поспіль посідає перше місце щодо збирання зернових у Березівському районі. Директор підприємства Олександр Родік коротко, але вагомо характеризує співпрацю як дуже продуктивну.
Ще один показник «здоров’я» підприємства – підсобне господарство. Тут відгодовують бичків, овець, свиней. Догляд за тваринами дає додаткові робочі місця та свіжі продукти для їдальні, у якій працівники елеватора одержують харчування за пільговими цінами. Ті, хто тримає худобу вдома, можуть закупити тут же харчові відходи за ціною 30 гривень за сто кілограмів. Охочі мають можливість придбати на підприємстві борошно – і зовсім не за ринковими цінами.
Алла Кухтик відверто говорить про те, що в підприємства є потенціал для збільшення заробітної плати працівників. Усе залежить від економічної ситуації. А поки що елеватор усіляко підтримує своїх пенсіонерів та ветеранів війни. Крім того, приємні сюрпризи завжди чекають на працівників під час професійних свят. Керівництво підприємства допомагає молоді райцентру: на кошти елеватора придбано спортивний інвентар для загальноосвітньої школи райцентру, фінансується підготовка юнацьких баскетбольної та футбольної команд.
...Усі знають, як працює елеватор. Але Березівський елеватор – це не лише потужності, продукція та відсотки у звітах. Це острівець стабільності в районі, де майже не залишилося великих підприємств, барометр економічної «погоди» наших хліборобів. І найголовніше – це колектив, який не замикається на собі, а намагається допомогти рідному району.
