Формальним приводом до спільного засідання представників державної морської галузі та запрошених директорів посередницьких підприємств, що сприяють у працевлаштуванні «під прапор», був розгляд питання, як захистити інтереси українського моряка, котрий опинився заручником піратів. Але резолюція, зачитана наприкінці зустрічі заступником начальника Держадміністрації морського та річкового транспорту України Віктором Сударєвим, містила зовсім інші пропозиції. На думку багатьох учасників засідання, замість конструктивних заходів щодо боротьби з піратством рекомендації були спрямовані на чергове перекроювання системи посередницького працевлаштування. Навіщо? Як виявилося, таке доручення Міністерства.
На засіданні було відзначено, що Україна входить до п'ятірки найбільших постачальників кадрів на міжнародний ринок морської праці. Кількість моряків з України, задіяних на суднах чужого флоту, наближається до 75 тисяч чоловік. Те, що вони стають заручниками піратського розбою, є проблемою, що затьмарює інші, вважає керівник Агенції морської безпеки при Мінтрансзв’язку України Віталій Волошин. За останнім даними, 5 листопада 2009 року захоплений т/х "Дельфін" (прапор Маршалові Острови), де у складі екіпажу – сім моряків з України. Ще двоє перебувають на т/х "Маран Центаврус" (прапор Панами), він у полоні з 29 листопада 2009 року.
На засіданні було сказано про проект рішення РНБОУ, за яким буде створено кілька груп із працівників антитерористичних підрозділів СБУ, які на бортах суден зможуть захистити моряків від нападів. За попередньою оцінкою, обсяг витрат на таку охорону складе приблизно тридцять мільйонів гривень на рік. Не менш ефективним, на перший погляд, виглядає пропозиція супроводжувати українські судна бойовими кораблями військового флоту.
Лише непроясненими залишаються питання, чи виділить уряд такі гроші із бюджету? Чи зможуть стрільці спецназу застосовувати зброю проти африканських загарбників, якщо Україна не перебуває у стані війни із Сомалі? Яким чином будуть діяти кораблі: топити в океані човни піратів у вигляді профілактики нападу? Цікаво також, як зможе за судном йти ескорт, якщо відомо, що національному Військово-Морському флоту не вистачає палива навіть для регулярного патрулювання сторожовими катерами у внутрішніх водах. Зрештою, якщо йдеться про витрати на супровід торговельних суден України, то їхній рахунок ведеться на одиниці. І ці судна у такому технічному стані, що не дозволяє запитувати за них серйозний викуп. Тому їм не загрожує стати предметом інтересів африканських головорізів. Навпаки, вони прагнуть захопити теплоходи успішно працюючих компаній, які перевозять високотарифні вантажі.
Пірати не ставлять за мету взяти в заручники людей, за яких ніхто не заплатить. І тут починається той аспект міжнародних відносин, де Україна могла б піклуватися про своїх громадян, які перебувають у команді на іноземному судні. А, здається, так і має бути! Замість того, щоб таврувати загарбників і декларувати свою лояльність до моряків, які терплять сваволю, не краще було б домовитися про можливість передати їм харчування, питну воду та паливо, щоб у них міг працювати кондиціонер? Тобто, створити їм нормальні побутові умови на час вимушеного очікування, коли завершаться перемовини про суму викупу.
Це могло б пом'якшити перебування у полоні земляків, допомогло б зберегти їм здоров'я. Але чомусь ніде не повідомлялося про подібні спроби з боку МЗС України вирішити це питання! Звичайно, його рішення було б витратним з боку держави. Але натомість допомога була б реальною!
А доки урядові структури і, зокрема Мінтрансзв’язку України, намагаються скласти провину за те, що "підпрапорники" потрапляють у полон, на посередницькі підприємства, за сприяння яких ці моряки змогли укласти договір із судновласником про роботу на борту приналежного йому судна. Буквально з ідеологічною атакою на посередників навалився міністр закордонних справ Петро Порошенко. На засіданні прозвучала цитата з його інтерв'ю, даного газеті "Зеркало недели" 11 грудня 2009 року.
– Робота цих крюїнгових агенцій нагадує дії сутенерів, які організовують торгівлю людьми, що вивозять за кордон українських жінок, – проводить міністр порівняльну паралель. – Але якщо дії сутенерів зустрічають рішучу протидію, починаючи від правоохоронних органів до громадських організацій, то проблемою діяльності крюїнгових агенцій не займається ніхто. Ці формування зі злочинним душком тайкома вивозять із України людей, розміщують їх найчастіше у рабських умовах для роботи на суднах...
Судячи з тексту інтерв'ю, П. Порошенко, мабуть, має на увазі неліцензовані посередницькі підприємства, яких не так багато, з якими активно борються правоохоронні органи. До них також зовсім не так довірливо, як він стверджує, ставляться моряки, щоб стати жертвами обману. Вони чудово інформовані, що контракти із неліцензованими посередниками ("крюїнговими агенціями", як кажуть чиновники) не мають законної сили.
Погано те, що керівники, які наділені високою владою, ніяк не можуть розрізнити, де моряк, який працює у системі державної галузі, де моряк, який наймається на судно іноземного власника і тому потрапляє під юрисдикцію країни іноземного прапора, де посередники, які займаються пошуком роботодавців, а де сам іноземний роботодавець. Змішувати функції тих та інших – як плутати Божий дар з яєчнею.
Так, директор посередницької компанії "Ві Шипс" Ігор Сафін підкреслив, що українське посередництво відповідає усім світовим стандартам. І за легального працевлаштування давно немає випадків недотримання роботодавцем підписаного контракту.
Однак у резолюції, зачитаній наприкінці засідання, акцентувалося, що причиною проблем є співпраця посередників із "несумлінними судновласниками". Звідси пропозиція – встановити відповідальність "крюїнгових компаній" за добробут моряка, який йде "під прапор", і "залучати їх до розв’язання проблем". Вони також, на думку Мінтрансзв’язку України, повинні "відповідати за репатріацію моряків та компенсацію збитку у випадку, якщо судновласник не виконує свої платіжні зобов'язання". Далі чиновники хочуть, щоб спірні питання між моряками та судновласниками розглядалися в українських судах. І готові передбачити попередні збори із судновласника для фінансового забезпечення надзвичайних ситуацій, до яких може потрапити моряк.
Зрозуміло, що як тільки-но український посередник виступить із такою пропозицією перед роботодавцем, останній відмовиться від партнерства з ним. І, як мінімум, 75 тисяч моряків залишаться без можливості мати роботу.
Зараз це тим більше ризиковано, що із 210 посередницьких підприємств, зареєстрованих в Одесі, близько 50 не можуть забезпечити відправлення, тому що іноземний перевізник у період кризи не може знайти фрахтового замовлення.
Тим часом, яскравим прикладом неспроможності держави допомогти "підпрапорникам" є полон, у якому перебував екіпаж "Аріани". Підприємство "Укркрюїнг", яке було посередником у їхньому працевлаштуванні на цей теплохід, є державним. Невже способом захисту українців від піратства є позбавлення їх роботи?
