…Безпритульність, бродяжництво. Процеійшлосянасемінарізаступниківдиректорівшкілзвиховноїроботи, соціальнихпедагогів, громадськихінспекторівзохоронидитинства, якийвідбувсянещодавновІзмаїльськомурайоні. Семінар провадився на базі ЗОШ селища Суворового, що було виправдано розташуванням тут же районного притулку для дітей «Гнездышко».
Відкривши семінар, методистка районного методичного кабінету Валентина Вєлкова надала слово начальникові служби у справах дітей Ізмаїльської райдержадміністрації Ганні Григорчук. Вона докладно розповіла про роботу, яку провадить очолювана нею служба, і поінформувала, що на даний час в Ізмаїльському районі на обліку стоять близько 210 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. З них під опікою громадян району перебувають 125 дітей. У п'яти прийомних сім’ях виховуються 9 сиріт і позбавлених батьківського піклування, стільки ж – у сім’ях інших районів нашої області. 76 – у закладах інтернатного типу. Шанс бути усиновленими мають небагато дітей, тому що всиновити намагаються маленьких. Згідно зі статистичними даними, понад 300 хлопчиків і дівчаток живуть у кризових сім’ях. Полишені самі на себе, вони часто пропускають заняття, з дитинства змушені самі шукати собі їжу. І йдуть на різні правопорушення, зокрема – на крадіжки...
– Тут головне – не прогавити час класним керівникам, педагогам початкових класів, – говорить Ганна Петрівна. – Адже доки дитина маленька, не завжди може бути помітно, що вона голодує, залишається без належної батьківської уваги.
Тому так важливо, провадити обстеження неблагополучних сімей і ухвалювати відповідні рішення. Аж до позбавлення батьківських прав, передачі дітей під опіку або до притулку.
Це питання, згідно з відповідними правовими документами, без погодження з органом місцевого самоврядування сьогодні не вирішиш. Звичайно, ефективною ця робота буде лише тоді, коли сільський голова, депутати, опікунська рада села разом з дільничним тримають на контролі проблемні сім’ї, сприяють тому, щоб дорослі порозумнішали, у іншому разі самі пропонують вжити рішучих заходів. Таких сіл в Ізмаїльському районі достатньо. Чималий позитивний досвід роботи у цьому напрямі накопичено у селах Кам’янка, Броска, Сап'яни, селищі Суворовому, інших громадах. Але, на жаль, деякі керівники громад довідуються про неблагополучні сім’ї від перевіряльників з району... Чи слід дивуватися, що саме там, де сільські голови не звертають уваги на неблагополучні сім’ї, частіші випадки дитячої злочинності?
До речі, за інформацією, озвученою на конференції оперуповноваженою кримінальної міліції у справах дітей Ізмаїльського МВ УМВС Інною Шевченко, в Ізмаїльському районі спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності.
Але чи достатня профілактична робота самої міліції як з важкими сім’ями, так і з підлітками? На думку учасників семінару – ні! Багато критики на адресу дільничних прозвучало під час виступу заступниці директорки з виховної роботи ЗОШ селища Суворового Марії Матаман, у репліках заступників директорів ЗОШ сіл Муравлівки, Озерного, Комишівки, Старої Некрасівки – Яни Дехтяренко, Валентини Арику, Валентини Чаленко, Ольги Хрустальової.
– Ми, як кажуть, «варимося у власному соку», дільничних місяцями не бачимо, – сказала Валентина Арику. – Так, зрозуміло, з кадрами у міліції сутужно. І все-таки, мабуть, дільничний у першу чергу повинен підтримувати контакт з нами. Тоді і статистика буде не такою сумною, і буде більше важелів впливу на неблагополучні сім’ї.
Під час семінару практичний психолог ЗОШ селища Ольга Македонська провела показове тренінговое заняття, поділилася досвідом, який, безперечно, знадобиться кожному учасникові семінару. Не менш насиченою вийшла розповідь заступника директора УВК с. Кам’янка Олени Каралаш про взаємодію всіх структур села у виховній та профілактичній роботі як з дітьми, так і з «важкими» родинами.
І все-таки найбільш наочним і ефективним моментом семінару була екскурсія його учасників до районного притулку. Ті, хто був тут уперше, безперечно, не очікував побачити такі чудові умови, створені для дітей.
Завідувачка притулку Лідія Бічева висловила велику вдячність керівництву області та району, спонсорам за постійну підтримку притулку. Хлопчики і дівчатка, які потрапляють сюди, незважаючи на «непричесаність» характерів, дотримуються честі притулку. Вихователів за добро і теплоту називають від щирого серця своїми мамами...
Так, те, що є притулок, те, що діти мають можливість побути тут хоча б три місяці, означає для них дуже багато. Але що ж вони відчувають, коли повертаються у свої сім’ї, у духовну убогість? Такі останні законоположення – дитина повинна бути повернутими у сім’ю, якщо батьки дають слово про те, що виправляться. Та слово дати неважко. А от виконати обіцяне? Буває, батьки виправляються, таких прикладів чимало. А якщо діти декому як і раніше потрібні лише як прикриття, як можливість одержувати допомогу, як тоді бути?
Звичайно, щоб розібратися у ситуації і вжити єдино вірних заходів, без допомоги, підтримки громадськості тут ніяк не обійтися. І дуже погано, що, як відзначалося вище, у деяких селах керівники громад не хочуть вникати у цю проблему. Що дільничні далеко не завжди знаходять дорогу до школи. Що часом залишаються осторонь опікунські ради. Що деякі сусіди відмахуються, не бажаючи приструнити дорослих, які проїдають і пропивають все, що є, зокрема і допомогу, яка виділяється державою на дітей.
От тому ми і маємо те, що маємо.
А вихід, звичайно, один: кожен сільський голова повинен відповідати не тільки за вирішення господарських завдань, але й за кожну сім’ю, за кожну дитину у своєму селі.
Учасники семінару тут же, у притулку, підбили підсумки благодійної акції щодо підтримки нужденних дітей. Вихованці притулку одержали книжки, канцелярське приладдя, іграшки, зібрані учнями шкіл району.
