Виставки

«Потроху про різне»

У Всеукраїнському центрі болгарської культури пройшло відкриття фотовиставки за назвою «Потроху про різне». В експозиції репрезентовано роботи Сергія Щербини, Марії Бегань-Дуда, Олександра Воропаєва та Олександри Гончарової.

Як багатьом одеситам, Сергію Щербині та Марії Бегань-Дуда близька тема старих одеських двориків, хранителів таємниці колориту. Це особлива сторінка в історії нашого міста. Марія демонструє глядачеві роботи із циклу «Одеські етюди», де показані яскраві сцени з побуту наших земляків, звичайних одеситів. Цикл робіт «Дворовий натюрморт» відкриває відвідувачам особливу привабливість, натуралістичність життя одеських дворів.

Опинитися на рок-концерті ле­ген­дарних музикантів та відчути йо­го енергетику дозволяють ро­бо­ти Олександра Воропаєва. На фо­товиставці можна побачити порт­ретні знімки В’ячеслава Бутусова, Юрія Шевчука, Леоніда Федорова, Костянтина Кінчева. У циклі «Дотягтися до зірки» репрезентовано унікальний знімок гітариста культової групи «Scorpions».

Пейзажі О. Гончарової відображують авторське бачення світу. У них не лише своєрідність природи Одеси та Одеської області, але й Криму, Карпат, Софіївського парку в Умані.

Виставка чекає на своїх відвідувачів до 12 квітня.

Андрій Логашевський

Лики часу Костянтина Гроздєва

Лекторій Одеського музею західного та східного мистецтва завжди підносить сюрпризи, організовуючи зустрічі з яскравими, талановитими людьми, яким є що розповісти кожному з нас. Ось і цього разу на зустріч з любителями фотографії прийшов заслужений фотохудожник Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP), учасник, переможець та лауреат понад 30 виставок Костянтин Гроздєв.

Мистецтвознавець Олена Ше­ле­стова, відрекомендовуючи го­стя, відзначила його дивовижну спроможність бачити найтонші, часом ледве вловимі риси характерів наших сучасників, відчувати внут­рішню гармонію навіть там, де інші побачили б лише руїну, злиденність та страждання.

Втім, не даремно Сьєрен Кьєркегор колись сказав: «Взаємини «глядач – картина» – це стрибок віри». Тобто, погляд справжнього художника дозволяє глядачеві проникнути крізь призму буденності до розуміння справжнього змісту та гармонії буття.

У вигляді самого Костянтина Гроздєва вражає пильний, дуже добрий погляд. Він ніби намагається вдивитися в обличчя кожної людини, зустріч з якою йому посилає життя. Костянтину цікаво прочитати за зовнішнім виглядом вдачу, долю, відчути стан людини. І якщо його колеги, втомившись від світу людей, усе частіше захоплюються зйомками світу рослин і тварин, то Гроздєву усе цікавішими стають його сучасники.

Фотохудожникові однаково доб­ре вдаються портрети дітей (це довела виставка «Лики дитинства»), жінок (виставка «Образ жінки в сучасному світі») і жанрові сценки - приголомшливі серії фотографій затишних одеських двориків, що ще збереглися, котів та собак, цих милих чотириногих хранителів неповторного колориту старої Одеси.

Костянтин Гроздєв займається чорно-білою фотографією. Як без­сторонній документ, вона не ви­ба­чає авторові помилок і не визнає новомодних втручань, що дозволяють прикрасити початкове зображення. Це, без перебільшення, кращий тест на професіоналізм.

Втім, велика кількість людей, при­сутніх на заняттях лекторію, під­тверджує: усі дуже стомилися від жалюгідних замінників справжньої творчості – від пісень «під фанеру», від складеної комп’ютерами музики, від фотошопованих облич на обкладинках глянсових журналів. Туга за справжнім і талановитим змушує шукати. І пошук цей призводить до відкриття творчості одного з найкращих фотохудожників Костянтина Гроздєва.

Світлана маршина

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті