Це священне слово – жінка-мати
У великій залі Арцизької райдержадміністрації пройшло свято «Берегиня домашнього вогнища». Серед запрошених – представники 400 багатодітних і прийомних сімей. У районі 79 жінкам присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Їх щиро вітали заступник голови райдержадміністрації Федір Сібов, заступниця голови райради Людмила Радулова, начальник відділу сім’ї, молоді та спорту Федір Єфімов. Вони вручили подяки та цінні подарунки багатьом із тих, чиї діти неодноразово перемагали в різного рівня олімпіадах і конкурсах. Наприклад, син Альони та Валерія Тельписів одинадцятикласник Деленської школи Валерій двічі захищав честь області на всеукраїнських олімпіадах із біології. Був президентським стипендіатом. Зараз він – стипендіат голови райдержадміністрації та голови районної ради. Друге місце в Україні посіла цього року на олімпіаді з історії донька Наталі Назарової – Катя Таранова. Щиру вдячність за гідне виховання дітей висловили також Марії Чубач, Ганні Делі, Лідії та Дмитру Велевим, Ніні та Федорові Сєковим, Марії та Петру Бузаджи, багатьом іншим.
Яскравим взірцем для молодих є довгий – у 50 років – подружній союз Павлових, Алли Михайлівни та Костянтина Михайловича з Арциза, і Тельписів, Надії Іллівни та Антона Опанасовича з Деленів. Любов і повагу одне до одного вони зуміли зберегти до сивини. 4 дітей, 9 онуків і 2 правнука у великій родині Павлових. І в родині Тельписів уже 4 онуків.
Після вражень від свята згадалися віршовані рядки: «И если женщина – святое слово, то трижды святое – женщина-мать». Ця хвилююча зустріч стала тому підтвердженням.
Таїсія васильєва, м. Арциз
Не втрачаючи цілковитого самовладання
Нещодавно мені довелося зустрітися з багатодітною родиною Ткаченків, що живе у селищі Сараті по вулиці Новоселів, і виховує в любові та повазі один до одного вісьмох власних дітей. Главу родини, Геннадія Григоровича, я знала раніше, як майстра оздоблювальних будівельних робіт. А його дружину, домогосподарку та матір великої родини Наталю Федорівну, мені довелося навчати у школі. Дуже скромна, вона завжди виділялася серед інших дітей своєю старанністю та серйозним ставленням до всього дорученого. Та й залишається, по-моєму, такою ж через багато років, намагаючись прищепити усе краще в собі своїм дітям. Вони вибігли усміхнені з невеличкого недобудованого будиночка мені назустріч. Синьоокі, сіроокі, з кучериками та ластовинням, довірливі й щирі, вони випромінювали добро та світло – п’ятеро дівчаток і двоє хлопчиків. Третього, найменшого, що недавно народився, Андрійка, мати тримала на руках як живий скарб. Найжвавіша з них – трирічна синьоока Любочка – розповіла мені про те, як весело та дружно вони живуть із братиками і сестричками – ніколи не нудьгують. Є в них маленький городик, який усі разом обробляють, допомагаючи батькам. Із приходом весни вже посіяли бурячки, кабачки, огірки. Картоплю, на жаль, поки що не посадили – не вистачило грошей на її купівлю. Але це не біда – як тільки-но картопля в сім’ї з’явиться, запевнили мене діти, вони її обов’язково посадять. Батько працює в ДЕУ охоронцем, а у вільний від роботи час займається спорудженням будинку. Усього кілька місяців тому будівельна «коробка» дуже змінилася: завдяки старанням Геннадія Григоровича в будинку з’явилися три кімнати, які всі спільно потихеньку облаштовують. Малята й господарі-батьки з радістю запросили мене до будинку, показали веранду, кімнати, які потребують ще багатьох робіт. Хоча в сім’ї є телевізор, газова плита, холодильник, пральна машина, необхідно закінчити встановлення опалення, настелити скрізь підлогу. Подружжя мріяло придбати двох’ярусні ліжка до кімнати дівчаток, постільну білизну в достатній кількості, письмові столики та стільчики для дітей-школярів, щоб вони могли готувати домашні завдання. Але коштів на усе це в них поки що не вистачає, а заробітна плата батька родини становить трохи більше тисячі гривень. На сьогодні батьки зібрали документи для одержання допомоги на восьму дитину. Геннадій Григорович нещодавно побував на прийомі в заступника голови облдержадміністрації Д.Б. Волошенкова та звернувся до нього, як до депутата облради, із проханням щодо виділення коштів на завершення будівельних робіт. Сподівається на позитивну відповідь і допомогу. А поки що велика та дружна родина не сидить без діла. Діти із задоволенням доглядають за підсобним господарством: у загороді в дворі утримуються курочки, на випасі – кізка. Невеличке господарство і двох котиків охороняють собачки. Розговорившись із дітьми, намагаюся довідатися, ким вони хочуть бути в житті, про що мріють. Грицько хоче навчитися грати на гітарі, старша Танечка мріє стати юристом, Оля – ветеринаром, Віка – любителька солодкого – продавцем, Діана та Славко поки ще не визначилися, а дуже жвава Любочка бачить себе в майбутньому вчителькою або вихователькою. Сусідка, що підійшла до нас, яке живе поруч із родиною Ткаченків, попросила мене написати про те, що батьки і діти – дуже працьовиті та доброзичливі, завжди допомагають один одному. А мені чомусь захотілося запитати у подружжя про те, що вони вважають головним у сімейному житті і як їм вдається не втрачати цілковитого самовладання, відчуваючи економічні проблеми і життєві труднощі.
– Мені здається, – сказав Геннадій Григорович, – що любов один до одного – це найголовніше в нашій сім’ї. Ми знали своє матеріальне становище, коли сходилися один з одним. Сподіваємося на Бога, який нам допомагає, і дякуємо Йому за все. Завдяки вірі ми не впадаємо в депресію, а радіємо життю, виховуємо дітей.
– Дуже важливе значення має терпіння, – доповнює чоловіка Наталя Федорівна. – А ще взаєморозуміння. Адже в житті та в сім’ї всіляке буває. Головне – любити один одного та дітей.
Вікторія Іожиця, Саратський район
А на спинці грає крильцями бабка
М’які іграшки – яскраві, барвисті, теплі та затишні – особливо любимі дітьми. Їх можна купити у крамниці, але набагато цікавіше пошити власноруч. У позашкільних закладах Одеси та області працює чимало гуртків декоративно-прикладного напряму, де діти навчаються чудово володіти голкою, розвивають чуття смаку. Для них обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання провів щорічний обласний конкурс «М’яка іграшка».
На конкурс приїхало 15 команд, які представляють гуртки позашкільних закладів Суворовського та Малиновського районів Одеси, Котовська, Біляївського, Балтського, Ширяївського, Комінтернівського, Березівського, Савранського, Тарутинського, Арцизького, Овідіопольського і Болградського районів.
У змаганні взяли участь здебільшого дівчатка від 6 до 14 років, але було і два хлопчики – великі аматори рукоділля.
Конкурс складався із двох турів. На першому, теоретичному, треба було відповісти на десять запитань, що стосуються виготовлення об’ємної іграшки, її розкрою, зшивання, оформлення. Потім, на практичному турі, з однакового матеріалу, за допомогою однакових викрійок, які підготували організатори, треба було пошити іграшки. Старша вікова група шила зайчиків, а молодша – равликів.
Катя Іванова і Лариса Пінчевська – вихованки гуртка «Фольклорна лялька» при станції юних техніків (СЮТ) Котовська:
– Наша команда змагалася у старшій віковій групі, – говорить Катя. – На шиття іграшки журі виділило 3 години. Поки одна з нас шила «ніжку» зайчика, друга – «ручку»... Після того як пошили всі деталі нашої іграшки, ми обговорили, як же одягти і прикрасити зайчика… Зрештою всі вийшли різними. Один зайчик, вірніше, зайчиха, була блондинкою з довгою косою. Друга зайчиха-мама на руках тримала зайчатко-«немовля» в пелюшках і чепчику. А з-під чепчика визирав задерикуватий чубчик. Був заєць-трудяга – у фартуху і з відром… гороху. З любов’ю притискало до себе яскраву різнобарвну морквину дуже задоволене життям веселе зайча…
– Багато років наша команда Котовської СЮТ, завдяки керівниці гуртка Тетяні Григорівні Поліщук, посідала на цьому конкурсі тільки 1-ше місце, – далі говорить Лариса. – А цього року інший діти пошили краще за нас. Ми – четверті. Але не засмутилися і дуже раді, що взяли участь у цьому доброму і гарному конкурсі. М’яка іграшка, зроблена власноруч, – це чудово!
Даринка Гіренко і Настя Грищенко – вихованки гуртка «Іграшка-сувенір» Суворовської СЮТ «Сигма»:
– Нам подобається шити, і це в нас добре виходить, – впевнена Даша. – На районному конкурсі ми посіли перше місце. І це дозволило нам взяти участь в обласному конкурсі у молодшій віковій групі. Ми найпершими пошили нашого червоно-помаранчевого равлика. Прикрасили його різнобарвним бісером, бантиками. А на спинку помістили барвистокрилу бабку. Рожеву й дуже чепурну. А потім попросили у журі завдання для старшої вікової групи, щоб спробувати свої сили. Повертаючись додому, ми вже просто в автобусі телефонували своїм мамам, ділячись із ними радістю перемоги.
Справді, найкращими в молодшій віковій групі стали Дарина Гіренко й Анастасія Грищенко (Одеса), на другому місці – Юлія Маришко і Яна Мукієнко (Арциз), на третьому – Дмитро Тер і Марина Кантемирова (Тарутине). У старшій віковій групі перемогли Дмитро Жолобнюк і Олександра Каримова (Овідіополь), друге місце залишилося за Іриною Заліською і Анастасією Поповою (Біляївка), третє за – Ангеліною Ніколаєвою і Валерією Карою (Болград).
А давній друг дітей – директорка ТОВ «СІТІ-ТРЕЙД» Любов Савчук – нагородила призерів чудовими м’якими іграшками фабричного виробництва та сувенірами.
Валентина КИСЕЛЬОВА,завідувачка відділу обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання
