Квіти життя –
звичайні та незвичайні
На сторінках «ОВ» ми не раз розповідали про непросту долю дітей, за рівнем психофізичного розвитку не схожих на звичайних хлопчиків і дівчаток. Писали також про реабілітаційний центр ім. Януша Корчака, що на вул. Гайдара 3–А. І ось у межах програми «Народний бюджет», ініційованої губернатором області Е. Матвійчуком, філія центру відкрилася і в Суворовському районі. Великий світлий будинок із просторим майданчиком для ігор розташувався за адресою: м. Одеса, вул. Сахарова, 31–А.
Новий центр спілкування і допомоги для дітей, не схожих на інших. Його довго чекали, і ще в період будівництва з’явився список охочих приходити сюди постійно. Тут зареєстровані діти–інваліди віком від 3 до 18 років. На думку завідувача відділення, педагога, дефектолога Леоніда Краснова, таких центрів на густонаселений Суворовський ра–йон має бути декілька.
Філія щойно розпочала роботу і ще не може похвалитися заняттями в басейні або гіпотерапією (катанням на конях). Будівництво басейну ще тільки обговорюється, та й спеціально навчені коні – перспектива не завтрашнього дня. Нові вихователі віддають себе за максимумом. Будучи студентами й маючи свіжі університетські знання, вони виказали бажання проходити тут практику. Тепер ця робота стала їхнім життям. На запитання, що ж передусім слід перейняти у «старшого брата» з вулиці Гайдара, відповідь одностайна – усі методики навчання, виховання, корекції, медичної та педагогічної реабілітації.
У центрі організовано одну інтегровану групу. Тобто із двадцяти дітей шестеро – з особливими потребами. Батьки здорових дітей самі побажали, щоб їхні малята ходили до такої групи. Особливі діти навчаються за своєю програмою, але граються й обідають малята всі разом. Квіти життя – звичайні та незвичайні. Одні навчаються говорити, самостійно ходити та їсти, а інші, допомагаючи їм знайомитися зі світом, навчаються доброти. Можливо, в цих стінах на підґрунті взаємодопомоги виховується зовсім нове покоління, здатне співчувати, відкидати жорстокість і байдужість. Але, на жаль, природа невблаганна, і згодом вона розведе їх у різні боки. Хтось закінчить школу і, вступивши до коледжу або університету, ніколи не забуде дітей, що залишили в душі світле і ніжне почуття.
Є надія, що Україна рухатиметься швидше шляхом соціалізації інвалідів. Треба прищеплювати культуру поводження з ними звичайним людям. З того, щоб не сміятися й не тикати пальцем у бік особливої людини, поступатися їй місцем у громадському транспорті, має починатися усвідомлення себе цивілізованою людиною, що живе у благополучній країні. Втішно, що найперші кроки становлення особистості з високими моральними якостями робляться в подібних центрах.
Нездорова екологічна ситуація, стреси та перевтоми в остаточному підсумку позначаються на здоров’ї майбутніх батьків, а згодом – і на здоров’ї їхніх малят. У розвинених країнах Європи кількість дітей, що народилися з відхиленнями у тій чи іншій сфері, досить висока – 25%, у США – до 36%. І ці цифри мають тенденцію до зростання. В Україні, з її 28%, дуже гостра проблема звертанності до лікарів. Люди, через віддаленість багатьох населених пунктів від великих міст, елементарну недооцінку ризиків або з інших якихось причин, приводять дітей на прийом до психолога або дефектолога занадто пізно, іноді в 15–річному віці. Сподіваюся, що відкриття нового центру допоможе змінити цю сумну статистику.
…Чи існує шкала виміру добра? Чи можна оцінити зусилля психологів, логопедів і реабілітологів у мало вивченій сфері? Запитайте у батьків, які приводять своїх дітей до центру. Вони відкажуть виразно: «Тепер і тут живе доброта».
Олексій ІВАНОВ
Недоношена дитина: як її виходжувати?
Учасницею чергової прес–конференції в обласному управлінні охорони здоров’я стала завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених і недоношених дітей обласної дитячої клінічної лікарні, лікар–неонатолог Наталя Сиволап.
Наталя Володимирівна відзначила позитивну тенденцію: дітей народжується більше. За 7 місяців – 17270, що на 1280 малят більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Проте чимало труднощів завдають медикам неповновагі та недоношені дітки, які народжуються з вагою менше кілограма. У них недорозвинені органи і системи настільки, що адаптуватися їм до самостійного життя виявляється надзвичайно складно. І тому багато хто з них незабаром помирає, а інші, у більшості, залишаються інвалідами. Торік з 54 новонароджених з вагою менше кілограма померли 26.
У 2007 році Україна ухвалила міжнародні стандарти виходжування новонароджених з вагою від 500 грамів. За кордоном один день життя такого маляти коштує 1500 – 3000 доларів. У нас витрачається 1300 гривень. Це, як то кажуть, дві великі різниці. Так, сьогодні держава виділяє кошти на закупівлю сурфактанту – препарату, що відкриває легені. Він коштує від 3 до 7 тисяч гривень. Проте неповновага дитина постійно потребуватиме серйозних витрат. І немає гарантій, що вони дадуть бажаний результат. Наталя Володимирівна навела приклад зі своєї практики. У відділенні їм вдалося виходити маля вагою лише 770 грамів. Проте через три місяці від першої вірусної інфекції дитина померла. Недорозвинена імунна система захистити її організм не змогла.
Навіть у розвинутих країнах, де багатьох патологій новонароджених просто не існує, бо виявивши проблеми, майбутню маму примушують перервати вагітність, сьо–годні узвичаєні диференційовані підходи. Наприклад, ще до появи немовляти на світ з батьками обговорюють варіанти дій, якщо воно народиться неповновагим і недоношеним. Тобто батьки можуть піти на повномасштабну підтримуючу терапію, обмежитися якоюсь її частиною або не робити взагалі нічого. У цьому разі дитина проживе стільки, скільки зможе сама. Зараз обговорюється можливість застосування таких підходів і у нас.
На завершення зустрічі з журналістами Наталя Сиволап звернулася до молодих родин. Збираючись завести дитину, їм потрібно обов’язково всебічно обстежитися. Адже у багатьох випадках саме на цьому етапі вдається запобігти народженню дітей із серйозними патологіями і нежиттєздатних.
Світлана МАРШИНА
