На мою думку, цей вислів – крик душі дитини-сироти, яка залишилася без батьківського піклування, без підтримки найрідніших людей, розгубленої, зневіреної. Та чи кожен готовий стати надією для такої дітини, врятувати її від самотності, подарувати віру і радість життя? Чи кожному можна довірити долю дитини?
– Взяти дитину на виховання – це не тільки випрати її білизну, одягти, приготувати їжу, нагодувати. Дитина – це індивідуум, у якого є свої поведінкові особливості, на них потрібно зважати. Тому не всі, хто виявляє бажання всиновити чи взяти на виховання сироту, можуть стати прийомними батьками. Є й такі дорослі, що прагнуть за рахунок дітей поліпшити своє матеріальне становище, виплатити кредити. Таким ми відмовляємо, – розповідає директор Котовського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Петро Бондаренко.
Питання безпритульності і бездоглядності дітей гостро стоїть серед соціальних проблем в Україні. За офіційною статистикою, соціально незахищених дівчаток і хлопчиків у країні близько 300 тисяч, за неофіційними даними – удвічі більше. Це діти, полишені батьками, маленькі втікачі, які залишили родини через жорстокість батька чи матері, пияцтво, наркоманію. Бродяжне життя не тільки руйнує дитячу психіку, а й штовхає на шлях правопорушень, злочинів, вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин.
За офіційними даними у Котовську 132 дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, які перебували на обліку протягом 2010 – 2013 років та були охоплені сімейними формами виховання. Влаштованих до сімейних форм виховання – 12 дітей, перебувають під опікою – 85, виховуються в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу – 9 чоловік.
Знайти дитині родину нелегко. Справа в тім, що більшість родин, які вирішили усиновити хлопчика чи дівчинку, надають перевагу немовлятам. І це цілком зрозуміло. Кожен прагне виховати своє маля відповідно до традицій власної родини. Тим більше, що досвід інших засвідчує: коли хтось і наважується взяти старших, то часто стикається з психологічними проблемами, які нелегко подолати. Тому, як вихід із ситуації, у Котовську звертають увагу на дитячі будинки сімейного типу та прийомні родини. Основна мета цих закладів – тимчасове утримання й виховання сиріт чи дітей, які опинилися без батьківського піклування. Саме тут вони проходять адаптацію до життя в нормальних умовах: звикають до піклування старших, до відвідування дитсадка, занять у школі, у гуртках. Згодом дітлахи йдуть на загальнонаціональне усиновлення. Якщо батьки-вихователі захочуть самі всиновити таку дитину, їм надають перевагу.
– Майбутні прийомні батьки проходять курс підготовки в Одеському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Вони несуть особисту відповідальність за життя, здоров’я і всебічний розвиток дитини. За сім’єю закріплюється соціальний працівник, здійснюється соціальний супровід новоствореної родини. Для того, щоб підтримати прийомні сім’ї, держава виплачує соціальну допомогу. Двічі на рік проводиться безкоштовний медичний огляд. Управління у справах сім’ї та молоді забезпечує щорічне пільгове оздоровлення, – акцентує увагу заступник міського голови Віктор Гоян.
Розвиток сімейних форм навчання, за словами заступника міського голови, є пріоритетним напрямом соціальної політики Котовської міської ради.
Однак, і діти, яким не пощастило знайти нову родину, в Котовську теж не залишаються поза увагою. Для них у місті працює соціальний гуртожиток. Основним сьогодні залишається питання забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування житлом; захист їх прав та інтересів; створення належних умов для їх соціальної адаптації; надання соціально-педагогічних, соціально-економічних та інформаційних послуг; допомога в працевлаштуванні, захист житлових та майнових прав мешканців гуртожитку та ще багато чого. Послугами гуртожитку скористались понад 150 осіб.
Протягом трьох років (такий граничний термін проживання у гуртожитку) молодь набуває всіх необхідних знань і повністю готова до самостійного життя. Тут можуть жити 15 осіб віком від 15 до 18 і від 18 до 23 років.
Сьогодні він дає шанс кожному з вразливої категорії адаптуватися до суспільного життя, розвинути та застосувати свої здібності, обрати життєву дорогу. І формування та становлення особистості відбувається у атмосфері любові і добра, що панують у гуртожитку.
Гуртожиток підтримує стосунки із структурними підрозділами міської виконавчої влади, органами соціального захисту населення, освіти, управління у справах сім’ї та молоді, підприємствами, громадськими організаціями міста, приватними підприємцями.
Готувати до самостійного життя вихованців і випускників інтернатів – сиріт та позбавлених батьківського піклування, яких в Україні понад 100 тисяч, свого часу взялися ініціатори проекту «Отримай свій шанс» (за підтримки програми МАТРА) Міжнародної громадської організації «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я». Гуртожиток м. Котовська теж долучився до цього проекту.
У соціальних гуртожитках, яких у межах проекту в Україні вже вісімнадцять, шанс адаптуватися в дорослому житті використовують поки що близько 500 юних українців.
У дитячому будинку сімейного типу «Благодать» Антоніни Січко сьогодні виховується 5 прийомних і 2 власних діток. Однак, людині незнайомій важко відрізнити «своїх» від «чужих». А все тому, що для цієї жінки чужих дітей не буває. Кожному з них вона знайшла теплий куточок у своєму щедрому на любов серці.
…Істина проста: коли дитина оточена любов’ю, відчуває тепло і турботу батьків, вона щаслива. А найкращий спосіб виховати дітей хорошими – це зробити їх щасливими. Тож візьміть дитину у родину!..
