За винятком маленьких дітей, вигадників і фантазерів, діти зазвичай вдаються до брехні в декількох випадках. Найпоширеніша причина – діти брешуть, бо бояться. Насамперед вони бояться покарання, насильства над ними. Трапляється, батьки підозрюють, що дитина обманює їх. Але свідомо заплющують очі: так простіше. Нема часу та сил на з’ясування правди, і найлегше просто махнути на брехню рукою. Але якщо ви почали помічати, що ваша дитина часто обманює, щоб не бути покараною, - замисліться.
АБИ ЦЕ НЕ СТАЛО НОРМОЮ
Обман може зробитися нормою життя, можливістю ухилитися від важкої роботи та відповідальності за свої вчинки, а крім того, підточуються довірчі взаємини між вами та дитиною. Тому часта брехня – сигнал батькам: можливо, ви десь перебільшили з покараннями.
ГЕТЬ НАСИЛЬСТВО ТА ПРИМУС!
Діти можуть боятися бурхливої емоційної реакції батьків, активного втручання у своє життя. Одну сувору бабусю тривожить, що її гарненька та сором’язлива Марійка щось уже занадто потайна, ніколи не розповість про проблеми та неприємності. Бабуся вивідує про життя онучки у її подруг: “Вона відмовчується, віднікується, говорить, що все гаразд. Обманює мене. А я брехні не терплю!” – говорить жінка. Адже ж Марійка, найвірогідніше, не витримує її занепокоєння. Що спокійніше реагуватиме бабуся, то простіше буде дівчинці ділитися власними проблемами. Батьки іноді самі покривають брехню дитини або обманюють у неї на очах. Дитина швидко підлаштовується то до одного, то до іншого члена сім’ї, звикає обманювати і тих, і других.
Часта причина брехні – бажання виділитися. Батьки дивуються: що змусило їхню дитину вигадувати про себе або про них казна-що і розповідати геть усім довкола. Так часто чинять обділені увагою. Або ті, в кому живе потреба бути в усіх на очах. Цим дітям можна порадити знайти інший спосіб самовираження, наприклад – усілякі гуртки.
ПІД ТЯГАРЕМ НАШИХ НАДІЙ
Іноді дорослі висувають занадто великі вимоги, покладають на дитину надії, які тій не до снаги виправдати. Для того, щоб не засмучувати батьків, дитина починає тихенько прогулювати музичну школу, “губить” щоденник, “забуває” переказати мамі, що її викликають до школи. І ще одна типова причина – дитина бреше іншим, бо бреше й собі. Наприклад, дитяче “не хочу” стосовно навчання та інших занять зазвичай означає “не вмію”, “не можу”, “не виходить”. Тоді просто конче потрібно подати дитині руку допомоги.
