Велика несправедливість у тому, що покоління, на долю котрого припала друга світова війна, одна, а то й кілька голодовок, зараз не має повноцінного соціального захисту від держави. Хто в цьому винен – це окрема розмова. А що можна зробити на рівні місцевої влади, щоб дідусі і бабусі не бідували? Про це розповідає в бесіді з кореспондентом “Одеських вістей” голова Савранської райдержадміністрації А.С. КОРИТНИЙ.

- Анатолію Семеновичу, в цілому по Україні та, мабуть, і в Савранському районі теж, збільшується питома вага пенсіонерів. Очевидно, цей фактор ускладнює проблеми турботи про людей літнього віку?

- Демографічна ситуація в районі має ті ж негативні ознаки, що й у всій країні, і потребує вжиття невідкладних заходів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях.

Думаю, дуже важливо пам’ятати, що майже кожен пенсіонер заслуговує іменуватись ще й по іншому – ветеран. В Стародавньому Римі так називали професійних солдатів, котрі при звільненні за віком з армії мали право на земельне і грошове забезпечення. Як правило, нинішні ветерани війни і праці не шкодували ні сил, ні крові для щастя Батьківщини. Зараз багато з них – немічні, а то ще й одинокі люди, котрі одержують невелику пенсію. І їх можна і треба підтримувати, не чекаючи, що там вирішать у Києві про полегшення становища цієї категорії населення.

У Савранському районі 7500 пенсіонерів. Найперше, за чим слідкують районна адміністрація і районна рада, це щоб не було заборгованості по виплатах пенсій. Може, для людей, котрі ще працюють або мають силу займатись підсобним господарством, пенсійні гроші не є основним джерелом доходів і їм не так важливо, регулярно йде виплата чи з запізненням. Але ж багато й таких людей похилого віку, для яких ситуація однозначна: не одержиш пенсії – ні за що буде купити хліба. Тому до служб, котрі причетні до надходжень у Пенсійний фонд, вимоги високі.

- Ветеранам живеться не однаково. У одних є добрі діти, іншим нікуди прихилитись. І тут, очевидно, різний підхід і в соціальному захисті?

- За великим рахунком, держава повинна віддячувати всім ветеранам за заслуги, щоб їх старість не залежала від милості дітей. Але на сьогодні доводиться підходити вибірково до кожного пенсіонера.

В селі Концеба діє будинок для престарілих. Утримується він і за гроші з місцевого бюджету, і за рахунок спонсорів, меценатів, котрі виділяють продукти, допомагають облаштувати кімнати. Так, зокрема, депутат обласної ради А.М. Мірошников в минулому році вручив для мешканців цього будинку телевізор, відеомагнітофон, комплект касет з відеофільмами.

Звичайно, можливості району не дозволяють надавати ветеранам всі передбачені законом пільги в повному обсязі, але досвід показує, що в кожному селі навіть при низьких економічних показниках роботи сільгосппідприємств при бажанні можна суттєво допомогти людям похилого віку.

Відомо, що торік на півночі Одещини озимі практично повністю загинули. Отже, хліба зібрали мало. Та керівники ряду господарств нашого району зуміли закупити, позичити зерно, щоб видати його пенсіонерам, більше ніж звичайно виділили кукурудзи. Одержали ветерани й олію, цукор.

На зиму дуже важливо забезпечити людей похилого віку вугіллям, дровами. Здавалося б, які можуть виникнути перепони, коли чверть території нашого району вкрито лісами. Та знайшлися, м’яко кажучи, діячі, котрим потрібно було нагадувати, що вони нестимуть сувору відповідальність, якщо хтось із стареньких залишиться без палива.

- Але ж могло статися й так, що керівник поплатився за свою недбалість, а пенсіонери залишилися мерзнути.

- Щоб такого не трапилося, склали програму турботи про ветеранів, постійно контролюємо її вирішення.

Щомісяця, як правило, 9-го числа в Саврані проводиться день ветерана. Керівники підприємств, установ, організацій доповідають, яку допомогу вони надають ветеранам війни та праці, які проблеми треба вирішити.

Активно діє ветеранська організація, яку очолює колишній фронтовик Андрій Петрович Деркач. Вона співпрацює з усіма, хто може надати людям похилого віку матеріальну або грошову допомогу. І ця підтримка досить суттєва у вирішенні побутових проблем, лікуванні.

- Спонсорська допомога, очевидно, зростатиме з покращенням економічної діяльності підприємств і організацій. Але ж держава має взяти ветеранів під надійну опіку.

- Така вимога обгрунтована. Немає сумніву, що для підтримки пенсіонерів треба залучати кожного, хто готовий проявити благородство і надати їм допомогу. Але основною залишається державна турбота. В минулому році в районі ветерани одержали соціальних пільг майже на 5 мільйонів гривень.

- Ви говорили про соціальний захист людей похилого віку. А як зробити, щоб не забувалася їхня слава? Адже портрети ветеранів, які пішли на пенсію, на Дошку пошани не вивішують.

- Питання, як говориться, цікаве. І в нашому районі воно останнім часом не раз обговорювалося. Зауважу, що зараз і Дошку пошани рідко побачиш. Ми почали з відновлення районної Дошки пошани. За пропозицією ветеранів прийняли рішення встановити галерею Героїв Радянського Союзу і Соціалістичної Праці, ведемо підготовку щодо відновлення районного музею.

Вважаю, що не варто вдаватися в крайнощі і відкидати все з минулого досвіду. Якою б не була соціальна система, вона має право на тривале існування, коли шанована і забезпечена людина праці, коли держава віддячує тим, хто для щасливого життя народу не шкодував сил і таланту, а то й ризикував життям.