Бесіду про місцеву кооперацію ми почали у кабінеті голови Красноокнянської райдержадміністрації Сергія БІЛОГО.
- Не можу сказати, що ця система у нас процвітає, але вона діє і працює на мешканців, - говорив Сергій Миколайович. – Життя довело, що вона потрібна. Можливо, треба було гнучкіше, активніше, хоча труднощів теж вистачає. Ми далеко від Одеси і міст обласного значення, від основних шляхів. У нас близько 23 тисяч мешканців, понад п’ятдесят населених пунктів, і всі вони розкидані на значній території. Їх обслуговування пов’язано з великими виробничими витратами. Приватний сектор є, але не скрізь. Переважно саме кооператори обслуговують населення нашого району. У них є мережа магазинів, вони знають, що треба покупцеві. Проводимо перевірки, але великих претензій до їхньої роботи у місцевої влади немає. Якщо і є якісь запитання, ми їх вирішуємо у робочому порядку.
До бесіди підключається голова Красноокнянського РСТ Галина Зелінська. Вона розповідає, як кооператори виграли тендер і організували гаряче харчування у місцевих школах (влітку – у дитячих таборах відпочинку). Згадує, як минулого року з районного бюджету виділялось 8 тисяч гривень для здешевлення доставки хліба. На жаль, тутешній хлібозавод – біль кооператорів, він практично не працює. Хліб доставляють з Ананьєва, Балти, Котовська... Над цією проблемою ще треба буде серйозно подумати. Минулий рік у цьому розумінні був не найсприятливішим. Через неврожай не вдалося реалізувати і план “щодо комбікорму”. Господарства повинні були здавати сировину на комбікормовий завод для переробки, а потім кооператори реалізували б готову продукцію через свою мережу. Втім, від ідеї ніхто не відмовляється, уже наступного року її мають наміри втілити у життя. Так складаються відносини між керівництвом району. А от який стан справ на місцях? Розповідає Анатолій Рябий, Чорнянський сільський голова.
- Якщо виникають труднощі – звертаємося по допомогу, нам завжди допомагають у проведенні всіх свят на селі. У 2002 році кооператори віддали нам безкоштовно приміщення колишнього магазину під церкву. Ми, звичайно, їм теж назустріч йдемо – встановили нормальну орендну плату. Вони все платять чесно, кошти кожного кварталу надходять, а то в нас є такі приватники-орендатори, що з них цю плату просто вибити не можливо. По нашій сільраді працюють 9 кооперативних магазинів. Ціни нормальні, товари завжди хороші. Нещодавно була перевірка – все в порядку.
З іншими сільськими головами мені поспілкуватися не вдалося, надто насиченим був графік поїздки. Але відомо, що в селах Самарка і Довжанка кооператори за невелику плату здали в оренду свої приміщення для місцевих клубів. І вже зовсім зворушливою вийшла бесіда з Тетяною Порожнюк, директором Чорнянської школи-інтернату для дітей з дефектами розвитку. Під її піклуванням - 143 вихованці, котрих батьки навіть на канікули не бажають забирати. Харчування чотириразове (для ослаблених дітей – п’ять разів на добу), а на харчування для однієї дитини припадає... аж три гривні на день. Виручають, звичайно, власні теплиці, сад-город, але все одно раз-по-раз доводиться звертатися по допомогу. Не скажу, що кооператори – єдині, хто підтримує інтернат, але є і їхня частка у цій добрій справі. Саме завдяки кооператорам тут з’явився власний пташник. Діапазон подарунків досить широкий – від магнітофона до тонни цементу, щоб зміцнити плитку, котра обвалюється, на стінах.
- Беремо продукти у Красноокнянському гастрономі. Буває, вони і чекають рахунки за покупки, якщо в нас проблеми з коштами, - розповідає Тетяна Павлівна.
А Галина Зелінська тільки знизує плечима: ну, як тут відмовиш?
Так, якщо брати одні лише цифри, Красноокнянське РСТ не відзначається великими проблемами. І про об’єктивні причини ми вже говорили. Але саме ця система постачає багато невеликих сіл, саме вона виручає багатьох там, куди приватник і не подумає піти. То ж запитання: “Чи потрібна кооперація в районі?” виглядає риторичним.
