Лист жителя села Гандрабури Ананьївського району Юрія Барбироши займав майже шість рукописних сторінок. Що, загалом, не дивно: писала людина про наболіле. Суть скарги полягала ось у чому. У 1999 році Юрій Володимирович став пайовиком Ананьївського районного споживчого товариства і разом із дружиною орендував два магазини в Гандрабурах. Зробили ремонт, закуповували товар на свої гроші. І жителям села добре (не треба далеко йти за товаром), і орендарям. Але у 2003 році автор листа розлучився зі своєю дружиною, на яку була оформлена оренда. У червні вона виїхала. Пару місяців Барбироша погосподарював сам (начебто у райспоживчому товаристві навіть пообіцяли переоформити документи на його ім'я). Але 2 серпня 2003 року представники РСТ разом з колишньою дружиною приїхали в магазин, описали товар, вилучили виторг (всього на суму понад 3 тисячі гривень). Наш герой залишився ні з чим і почав шукати справедливості. Написав заяву до райадміністрації. Відповідь полягала в тому, що колишня дружина одержала назад свій внесок і підписала відповідні документи. А вже воля РСТ вирішувати, чи здавати магазин знову в оренду саме автору скарги (який раніше працював тут продавцем). Загалом, як писав Юрій Володимирович, “все описати неможливо”, допоможіть.
Так виглядає історія у викладі автора листа. А тепер протилежна точка зору - версія головного бухгалтера Ананьївського районного споживчого товариства Тамари Скляренко:
- Те, що вони розлучилися, це їхня особиста справа. Але нудотна він людина, і всіх скаргами замучив, не ви перші. Нам уже самим потрібно заяву до прокуратури написати, що він нас ганьбить і працювати не дає. Так, РСТ не стало переоформляти оренду. По-перше, Барбироша навіть не був нашим пайовиком, пай вносила його дружина. Він був продавцем в одному з магазинів. Але головне, коли ми поїхали проводити переоблік, з’ясувалося, що він виторг приховував. Виходило, що прибутку майже взагалі немає. От на ці гроші він і купував товар, а не на свої власні чи “позичені”. Так що неправда, що його “пограбували”. У магазині знайшли ще і неоприбуткований товар. Йому все повернули, але оренду укладати не стали. Нам такої непорядної людини не потрібно. А те, що жителі села постраждали – теж неправда. Магазини діють, там працюють працівники нашого районного споживчого товариства. Товарообіг, до речі, зріс на 70-80%. Барбироша кричав, що "нерви нам попсує”, от цим і займається. Ми не вважаємо його скривдженим, тим більше, що ніяких особливих коштів у ремонт магазину не вкладено – він зараз майже в аварійному стані.
Щоб одержати версію третьої (незацікавленої) особи, я зателефонувала до сільради села Гандрабури. От що розповів його голова Валерій Стасюк.
- Нам, чесно кажучи, байдуже, хто буде торгувати в цих магазинах. Аби був товар, і люди могли купити все необхідне. Гадаю, якщо це власність РСТ, то їхня справа вирішувати - переоформляти оренду чи ні. Самого Барбирошу я не дуже знаю. Тут живуть його батьки, сам він – в Ананьєві, а в нас лише рахувався продавцем (за нього інша людина працювала). Я можу сказати лише, що магазини діють, і асортимент товарів там зараз навіть кращий, ніж був.
Такий от сюжет. Так, не перевелися ще скаржники на нашій землі. Втім, можливо, у цієї історії є ще якісь деталі, що залишилися “за кадром”? Тоді хотілося б, щоб про них повідомили самі жителі Гандрабур.
