Володимир Склярук каже, що будівельною справою “захворів ще з юних літ, коли часто-густо допомагав своєму батькові, Олексію Андрійовичу, майстру на всі руки, то клуню на обійсті зводити чи дах, або паркан ремонтувати.
А ще полюбляв бувати на сільських будовах, пильно придивляючись, як муляри “виганяють” цегляні стіни. Нерідко й сам брав до рук кельму, дивуючи дядьків своєю спритністю та умінням.
Звісна річ, що після закінчення школи, шлях юнака проліг в Одеський будівельний інститут. Потому він служив у війську, де довелося командувати мотострілецькою ротою, а опісля працював інженером-будівельником у селах Пиріжна та Круті.
1989 рік став переломним у його житті. Саме тоді очолив райсількомунгосп – організацію на той час відстаючу, занедбану. Але Володимир Олексійович не з тих, хто губиться, зобачивши труднощі. Засукавши рукави, він з притаманною йому енергією взявся за реорганізацію виробництва, нарощування технічного потенціалу, добір кадрів.
Згодом райсількомунгосп пройшов трансформацію і став малим підприємством “Стандарт”, котрий В.О. Склярук очолює і дотепер. Нині – це провідна будівельна фірма у Кодимському районі, головною ознакою котрої є висока якість робіт та обов’язковість перед замовниками.
Займаємось спорудженням різнотипових житлових будинків, магазинів, господарчих будівель, здійснюємо ремонти, реконструкцію, - розповідає директор. – Минулого року, приміром, “Стандарт” виконав робіт на 500 тисяч гривень, зайнявши друге місце в області серед споріднених підприємств. На нашому рахунку – реконструкція та ремонт міської і кількох сільських шкіл, опалювальних систем в центральній районній лікарні, районному Будинку культури тощо...
Проте справжньою гордістю В.О. Склярука є новооблаштована лазня у райцентрі, де ми побували. Тут умілими руками фахівців створені комфортні умови для найвибагливіших відвідувачів: парильня, басейн, просторі душові, зал відпочинку. Нині йде спорудження ще однієї душової, роздягальні, приміщень, де розмістяться перукарня, кафе-бар, а також готельні номери.
Одне слово, це буде справжній комплекс, у якому можна буде з користю для здоров’я освіжитися, відпочити та отримати різні послуги. При цьому, ціни у лазні доступні практично всім категоріям населення. Звісно, що для кодимчан – то велике благо. Та і саме підприємство не в накладі.
Маючи відповідну матеріально-технічну базу нинішнього року плануємо різко збільшити обсяги робіт, - ділиться думками Володимир Олексійович. - Так, наприклад, проведемо реконструкцію колишнього банку “Україна”, де має розміститись казначейство, полагодимо дитячий притулок “Буслик”, виступимо субпідрядниками при спорудженні типового будинку районної служби зайнятості, візьмемо участь у газифікації району. Одне слово, географія замовлень розширюється, тим паче, що й рівень майстерності та трудової дисципліни у колективу високий. Сьогодні – це єдина, згуртована команда однодумців.
З-поміж кращих – заступник директора по виробництву Віктор Омелянович Тодорашко, робітники Василь Білоконь, Олександр Сєрока, Микола Грінич, інші...
Саме ця команда, як мовиться, грудьми стала, рятуючи міста та села від страшної льодової стихії 2000 року.
Тоді ані директор, ані його підлеглі не знали спочину ні вдень, ні вночі. Недарма В.О. Склярук за вагомий внесок при ліквідації стихійного лиха був нагороджений срібною медаллю і Почесною грамотою Адміністрації Президента. Та про це він не любить згадувати. Натомість теплим словом відізвався про свого наставника, колишнього начальника “Облсількомунгоспу” Анатолія Юхимовича Бондаренка, який допоміг йому у становленні та розвитку малого підприємства, спорудженні лазні...
Вже сині зимові сутінки оповили засніжену Кодиму, коли розпрощався з Володимиром Олексійовичем. Він поспішав до свого родинного погніздов’я – власноруч спорудженого чудового будинку, сім’ї, яка очікувала його з вечерею. А завтра знову буде напружений трудовий день, сповнений турбот і проблем. Та дарма, адже Володимир Склярук обрав для себе ту справу, про яку мріяв з дитинства, і котрій не збирається зраджувати.
