Поля поблизу Голиці разюче відрізняються від василівських, банівських та й багатьох інших сіл у Болградському районі. Тут, не повірите, подекуди навіть чагарник проріс.
У сільгоспкооперативі в даний час лише 430 гектарів озимини, та й та посіяна за домовленістю з якоюсь фірмою. Восени було зорано тільки 800 гектарів. 1200 га плуг хлібороба не торкнувся...
До сільського Будинку культури, в приміщенні якого міститься керівництво СВК, ми під’їздимо в полудень. У розпал робочого дня тут багатолюдно. Чоловіки - всі, як один, руки в кишені - ходять, за розмовами викурюючи одну цигарку за другою.
- До нас податківці приїхали, - повідомляє керівник СВК "Голиця" Лідія Йорданівна Друмова. - Техніку забирають. В рахунок погашення боргів.
Лихо відчувається в усьому. У кабінеті голови – заполяр’я, опалення немає вже п'ять зим. І світла немає - ще рік тому господарство відключили від електроенергії - борги. З цієї ж причини не працює в селі водопровід, який перебуває на балансі СВК "Голиця". Кілька років не освітлюються вулиці села. Три роки в Голиці не працює дитячий садок. Отже, говорити про соціальну сферу - у період жнив через відсутність електроенергії величезною проблемою було запустити тік, щоб провести первинну обробку врожаю.
Наприкінці 2003 року СВК "Голиця" продав останні 30 корів - щоб частково погасити борги по зарплаті.
Через місяць про ситуацію, яка склалася у Голиці, ми говорили з виконуючим обов'язки голови Болградської райдержадміністрації І.А. Насипаним.
- Іване Антоновичу, останнім часом СВК "Голиця" користувався фінансовими послугами якоїсь фірми "Комп'ютер". І це - не єдине сільгосппідприємство у Болградському районі, що вдається по допомогу до згаданого інвестора. Але чому СВК не користуються послугами банків, пільговими кредитами, що надаються сьогодні державою?
- У 90-і роки банківське кредитування не користувалося популярністю - відсоткові ставки були дуже великі. Але "під рукою" були приватні підприємства, які мали гроші й інтереси. Багато господарств працювали з ними. І продовжують працювати сьогодні. Так само склалося й у Голиці. Але цей СВК набрав занадто багато, на мій погляд, кредитів. А потім пішли непередбачувані ситуації. Один з епізодів: розраховували повернути частину кредитів за рахунок прибутку від виноградників, але 60 гектарів плантацій загинуло - побив град. 600 тисяч прямих збитків. Коштів на погашення кредитів не було, почали зростати відсотки. Важка економічна ситуація спричинила соціальні наслідки. З'явилися люди, які почали спекулювати скрутним становищем господарства. В результаті зняли керівника. Питання "що робити?" не стояло. Здавалося, головне було знайти того, "хто винен".
- Чому події в Голиці були пущені на самоплив? Чому райдержадміністрація не сказала свого вагомого, авторитетного слова, зокрема, коли вирішувалося кадрове питання? Практика показує нам, що на селі, особливо коли складається важка економічна ситуація, людьми частіше керують емоції, ніж здоровий глузд.
- Переобрали голову спонтанно. Райдержадміністрація була поставлена вже перед фактом. Збори відбулися, люди проголосували, і думки цієї ніхто не міг спростовувати.
Але повернімося до Голиці. Ні лідеру нової хвилі Юрію Соричу, ні обраній після нього Лідії Друмовій не вдалося справитися з критичною ситуацією і повести правильним курсом корабель з 867-ма пайовиками на борту. Але куди ж дивився "лоцман" - головний економіст СВК?
- Так, нашому СВК давали кошти, але ніхто не вимагав їхнього повернення, - говорить головний економіст Валентина Георгіївна Терзі. - Я, звичайно, розумію, чому. У господарстві "внески" лежали надійно, та ще обіцяли прибуток. Чесно кажучи, ми сподівалися на те, що ці борги якимсь чином спишуть. Як було у 2000 році. Коли господарство з ВАТ перетворилося в СВК, нам пробачили 157 тисяч гривень державних боргів. Коли ж постало питання про необхідність розпаювання майна, визначення цих паїв у натурі - у світлі Указу Президента, кредитори спохопилися, зажадали розплатитися за рахунками, поки все майно не опинилося в руках приватника.
Що ж, позиція економіста, який гадає, що "борги якимось чином спишуть", коментарів не потребує.
За станом на 1 жовтня 2003 року в СВК "Голиця" нараховувалося 226 (!) кредиторів. Основний з них - фірма "Комп'ютер", якій потрібно було повернути 872 тисячі гривень. Крім того, нагромадилися борги перед державою, місцевим бюджетом, з кожним днем зростала пеня. Питанням зайнялася податкова служба. Вийшло рішення господарського суду. До своїх обов'язків приступила виконавча служба.
Все правильно, за законом. Але як власники земельних паїв оброблятимуть поля у 2004 році без коштів і техніки? Залишається лише шкодувати, що пайовики не думали про це, коли СВК кредити лопатою гребло. Георгій МихайловичДрумов планував наприкінці року провести сходку села, пропонував керівникам сільгосппідприємств (СВК "Голиця", "Нива" і "Мрія") відзвітувати про виконану роботу. Але п'ять спроб провести таку сходку, не вдалися - люди не прийшли.
Об'єднати громадськість територіальної громади, вже після обвалу економіки базового сільгосппідприємства, спробувала райдержадміністрація, фахівці якої провели зустрічі з членами сільвиконкому, потім з активом села. Але, як висловився І.А Насипаний, "актив роз'єднаний і не уявляє собі, що потрібно робити; сільський же голова не прагне об'єднати людей, а, якоюсь мірою, відіграє роз’єднувальну роль".
Проте не можна сказати, що в Голиці немає людей, які орієнтуються в ситуації. Один з них - фермер С.Л. Георгієв. Він розповів нам про те, що має намір купити деяку техніку (як він висловився, мотлох) СВК-банкрута, для чого навіть позичив суму грошей, якої бракувало. Головне, вважає Степан Леонідович, щоб якнайбільше тракторів і комбайнів залишилися в селі - потрібно ж у Голиці чимось поля обробляти. У чиїй власності буде техніка - вже десяте питання.
Побувавши у Голиці - селі, яке колись процвітало і було заможним, ми зустрілися з дільничним, майором М. І. Сюпюр і переконалися, що роботи в стража порядку за останній рік значно додалося.
Що ж далі? Надійшла пропозиція створити нове підприємство "Кара-марин", керувати яким взявся Микола Миколайович Бернов. Пайовики СВК "Голиця" зі своїми земельними сертифікатами переходять до нового кооперативу. Майна в них, можна сказати, вже немає. Щоб "Кара-марин" почав працювати, потрібно залучати заможного інвестора. І він вкладатиме гроші не тому, що зглянувся над Голицею. А тому, що хоче одержати прибуток. Земельні паї і робочі руки голичан стали вже лише засобом для цього. Ось такі пироги...
