Тиха принадність цього міста відчувається за будь-якої пори року. Думка про те, що це найдавніше місто Придунав’я, якому за найскромнішими підрахунками виповнилося 850 років, налаштовує на відповідний лад. Легенди, переплетені з науковими дослідженнями, породили у кілійців тверде переконання: їхнє містечко заснували стародавні греки. Побудувавши на острові Зміїному храм своєму герою і напівбогу Ахіллові, греки заснували на Дунаї поселення, назвавши його Ахіллією. Згодом назва трансформувалася в Кілію. Місце для заселення було обрано у гирлі Дунаю, у дуже зручному місці, де, незважаючи на пологість берега, ріка не виходить з русла, а велика кількість риби і близькість моря довершують картину.СКIЛЬКИ СПРАВ, I ТРАГIЧНИХ, I СЛАВЕТНИХ, РОЗIГРАЛОСЯ ТУТУ нинішніх кілійців - власна гордість: їхнє місто старше за Москву. Кілія - єдина у Придунав’ї, яка має у парковій зоні великий ставок, на березі якого люблять відпочивати місцеві жителі. Тут же проводяться міські свята: “Дунайська осінь”, День міста, концерти. Ставок з перекинутим через нього мостом має свою, непросту історію. Створено його було на місці рову, який оточував колись потужну кілійську фортецю. Якщо ви захочете довідатися, якою була твердиня, що посіла особливе місце в історії краю, ідіть до місцевого краєзнавчого музею. Там, крім інших експонатів, ви побачите мистецьки виконаний макет, який дозволяє зрозуміти, яке нелегке завдання стояло перед російськими солдатами і запорізькими козаками, що штурмом брали фортецю. Віки не пощадили фортечні споруди, від яких, по суті, нічого не залишилося, зате пам’ять городян зберігає безліч найтаємничіших і найчарівніших легенд. Вони - про підземні ходи, якими зрізана вся територія фортеці. Є навіть свідчення про те, що один з ходів було прокладено під Дунаєм і виводив прямо на румунський берег, до Старої Кілії. Ще живі кілійці, за свідченням яких, вони, будучи дітьми, у тридцяті роки знайшли на березі ріки занедбаний колодязь зі сходинками, які ведуть вниз. Це і був підземний хід, прокладений під дном ріки, по якому відчайдушні хлопчиська перебралися на протилежний берег, щоразу зустрічаючи на своєму шляху людські кістки. І хоча ніхто зі старожилів не може сьогодні вказати місце входу у підземний тунель, фахівці вважають, що його існування можливе, тому що це цілком відповідає традиціям середньовіччя. Тоді в кожній фортеці рили підземні ходи на випадок її облоги супротивником - у будь-який час можна було відійти непомітно для ворога. Місто пов’язане з іменами Ярослава Осмомисла, Стефана Великого, Василя Лупу, князя Потьомкіна, Михайла Кутузова, дюка де Ришельє, Ланжерона. Десь тут, на дунайському березі, стояли човни князя Святослава перед походом на Візантію. Мимоволі пригадуються слова болгарського письменника Йордана Йовкова: “Дунай — ровесник віків. Скільки подій, які визначали долю, скільки справ і трагічних, і славних розігралося тут, і гідними для них декораціями були ось ці береги і ця ріка!” Було б дивним не знайти на вулицях такого стародавнього міста пам’ятки архітектури, які вражають уяву. Найчудовішою спорудою у цьому плані є церква Святого Миколи, споруджена у першій половині ХVІІ століття. Важкою виявилася доля цього православного храму. Будувати його довелось за часів турецького панування в Придунав’ї. З одного боку, турки, начебто, і не забороняли споруджувати церкву, але з другого, наказали, щоб вона не перевершувала висотою яничара, який сидить на коні. Здавалося б, на будівництві можна поставити хрест, адже наказ був за суттю своєю прямим глузуванням над православним народом. Але жителі Кілії знайшли вихід: вони “повели” церкву глибоко під землю. В результаті, і храм улюбленому святому побудували, і з яничарами мирно розійшлися. Починаючи з церковного порога, вниз, у підземелля ведуть сходи, де і розташовується молитовня з іконостасом. Після розвалу Радянського Союзу храм Миколи Чудотворця було капітально відреставровано і відроджено до життя. В центрі Кілії - Покровський собор, споруджений за проектом відомого архітектора Мельникова. Є старообрядницька церква, побудована народними умільцями Філіпповими і Соловйовими. На жаль, не залишилося в місті храму, в якому перед походом на фортецю Ізмаїл молилися російські солдати і схиляв коліна Суворов. За радянських часів церкву розібрали по цеглинці, пустивши камінь на цивільне будівництво. На ознаменування 100-річчя приєднання Бессарабії до Росії в Кілії було споруджено капличку, її зруйнувало лихоліття воєн. На початку цього століття капличку відбудували заново, недалеко від місця розташування першої. Красуня-капличка надихнула й Ізмаїл, де хочуть побудувати таку ж затишну каплицю. Є СВОЇ ОСОБЛИВОСТI, СВОЯ ПРИВАБЛИВIСТЬЦентральна вулиця Кілії, як і раніше, носить ім’я Леніна, але багато її архітектурних знахідок з’явилися задовго до революційних подій початку минулого століття. Стародавні особняки з кованими ґратами вигадливих балкончиків здатні привернути увагу найбільш розпещеного враженнями туриста. Зупиняють погляд своєю доглянутістю і багато будинків кілійців. Сьогодні Кілійська райдержадміністрація і міська влада відроджують колись найпопулярніше свято міста “Дунайську осінь”, під час проведення якого парк біля ставка перетворюється у виставковий зал під відкритим небом, міні-ВДНГ. На численних стендах і прилавках красувалися продукція колгоспів і заводів, творчість школярів і художників. Зараз у парковій зоні проводиться День міста з виставкою всіляких досягнень, концертом і врученням нагород кілійцям і жителям району, які перемогли у номінації “Людина року”. У місті є підприємства, продукція яких відома не лише в Одеській області та Україні, але і за рубежем. Гідно пережив лихоліття Кілійський судноремонтно-суднобудівний завод. В останні роки підприємство працює з повним завантаженням і (скажемо по секрету) планує збільшити обсяг виробництва майже в півтора раза. Важко і навіть трагічно пережив зміну форми власності місцевий виноробний завод. Зараз колектив підприємства виходить на колишній рівень виробництва вин, багато з яких знайшли цінителів навіть за межами Одещини. Винороби не спочивають на лаврах — наполегливо розробляють нові сорти вин, шукають оригінальні букети. Славиться своєю продукцією ТОВ “Титан”, що створений на базі практично закритих м’ясокомбінату та маслозаводу. Керівництву підприємства вдалося реанімувати підприємства, замінити технологічне устаткування. Продукція “Титану” високо цінується населенням Придунав’я та й, мабуть, всією Одещиною. Молочна продукція і різноманітні ковбаси постачаються навіть у столицю України. В Одесі працює мережа фірмових магазинів ТОВ “Титан”. Підприємство закуповує сировину по всій Бессарабії. Широку ефективну діяльність провадить ТОВ “Лад”, підприємство, створене на базі колишнього елеватора. Багато міст і районів Одещини “Лад” забезпечує борошном першого сорту. У влади є надія оживити роботу Кілійського портопункту, який напряму пов’язаний із запланованим цього року відкриттям каналу Дунай - Чорне море у гирлі Бистрому.. Працює своя, кілійська, друкарня, але тиражування місцевих газет “Наше время” і “Дунайская заря” провадиться досі в Ізмаїлі. Місцеве телебачення пригощає кілійців новинами районно-міського масштабу і власними програмами. Турботи мера - це дитячі садки, дороги, тротуари, опалення і прибирання сміття. Як відзначив мер Кілії О.А. Гречаний, корінний кілієць, він прагне максимально упорядкувати місто, зробити його чистішим, затишнішим, зберегти старовину, що прямо зв’язано з наявністю фінансів. Тому мерія активно працює над залученням додаткових коштів. Торік, за словами Олега Анатолійовича, дохідну частина міського бюджету було перевиконано майже на 25 відсотків. Постаралися — і відкрили ще один дитячий садок на 36 місць. А для дитсадівських малят, що в селищі КССРЗ, побудували котельню. У ремонт доріг і тротуарів вклали у минулому році 240 тис. грн, і цього року планують зробити не менше. Упорядкованим виглядає тепер реконструйований меморіальний комплекс міськради. У райдержадміністрації є плани щодо розвитку туризму. Кілія, звичайно, не Вилкове, яке давно відоме як дунайська Венеція, але у стародавнього міста свої особливості, принадності, своя привабливість. Кожен крок по Кілії - це проникнення в багатовікову товщу століть. Але для того, щоб історія заговорила і була почута любителями подорожей, потрібно ще багато чого зробити. А риболовля з царською юшкою, полювання і природні багатства трьох кілійських островів самі про себе розкажуть і покажуть туристам.