Є в Одесі чудове місце, про що свідчить і його назва, – “Українська скарбниця”. У цій виставковій залі обласного Центру української культури експонуються справжні скарби – вироби народних майстрів.
Кожна виставка – потрясіння для глядачів. Ці витончені вишивки, філігранне різьблення по дереву, майстерна кераміка (гончарне ремесло – одне з найдавніших – викликає особливий трепет)... А мережива! Усе здається таким затишним, домашнім, - вічним. Адже, і це аж ніяк не високі слова, доки живі народні ремесла, жива історична пам'ять, і не переривається зв'язок часів.
У “скарбниці” – раритети не лише з “бабусиних скринь”, але й вироби майстрів наших днів. І поряд з українським, репрезентовано мистецтво інших народів, які мешкають на Одещині. Обласний Центр української культури має намір активізувати свою роботу в плані вивчення народних обрядів і традицій, приділяти більше уваги дослідницькій роботі у сфері декоративно-прикладного мистецтва.
Так, зокрема, Центром разом з історичним факультетом ОНУ ім. І.І. Мечникова проводитимуться фольклорно-етнографічні експедиції по селах Одещини. Ця класична форма вивчення народних традицій якось виявилася забутою останнім часом і дуже добре, що до неї збираються повернутися. Як відзначила директор Центру української культури Галина Анатоліївна Загребенюк на нещодавній Раді директорів районних і міських Будинків культури, необхідно скласти банк даних буквально по кожному селу. Мають бути враховані всі майстри декоративно-прикладного мистецтва, вивчені особливості використовуваних ними технік, прийомів роботи. Адже для кожної місцевості характерні свої особливості. Якщо, наприклад, йдеться про вишивку, то це “свої” кольори, “свій” орнамент. Систематизація відомостей про народні ремесла дозволить визначити характерні риси “одеського стилю”.
Протягом декількох років обласний Центр української культури видає збірники фольклорно-етнографічних матеріалів – пісні, опис обрядів і свят різних народів. Вони користуються популярністю у працівників районних і сільських клубів, Палаців культури. Їх випуск буде тривати.
У необхідності подібного роду видань переконують і минулі недавно огляди колективів художньої самодіяльності області (кращі з них будуть репрезентувати Одещину в Києві). Всупереч різного роду труднощам потяг до мистецтва в людей не слабне. Співають і танцюють буквально всі – від дошкільників до бабусь і дідусів. І щоб кількість переходила в якість, особливо важливий підбір репертуару. Загалом за результатами виступів колективів різних жанрів – вокально-інструментальних, хорових, хореографічних, а також солістів, - журі особливо відзначило представників Ізмаїльського, Білгород-Дністровського, Кодимського, Котовського районів, міста Южне. Справили враження їхній професійний рівень, сценічна культура.
Приємно відзначити, що минулого року, у порівнянні з позаминулим, збільшилася загальна кількість колективів художньої самодіяльності – з 3188 до 3248, і тих, що носять звання “народний” – з 127 до 141. Збільшилося і число клубних закладів – нині їх 745. Однак, як і раніше, дуже гострим залишаються питання їхнього технічного стану, опалювання в зимовий час, оснащення сучасною якісною апаратурою для проведення масових заходів. Вирішення їх значною мірою залежить від ставлення до потреб культури місцевої влади. І є позитивні приклади. Про один з них я довідалася від учасниці вищезгаданої Ради, директора Біляївського районного Палацу культури Алли Валентинівни Пешехонової: на його ремонт і установлення системи газового опалення з державного і місцевого бюджету в цілому виділено 150 тисяч гривень.
Повертаючись до Центру української культури, відзначу, що працівники його очікують новосілля – зараз на повний хід йдуть ремонтні роботи будинку по вулиці Польській, 20. Ну, а в новий дім вони готуються в'їхати з новим творчим багажем, - щоб якомога яскравіше була представлена культура багатонаціональної Одещини.
