Вони знали все. Вони проникали всюди, де відбувалося щось цікаве і неординарне. Інформацію їм постачали портові вантажники та візники-биндюжники, моряки та червоноармійці, ремісники та крамарі, міліціонери та селяни... Їхні частівки виспівувала Україна, а “петрушки” збирали натовпи на Соборці і Куликовому полі. Їхні прізвища називали далеко за межами Одеси, хоча були автори молодими. Але вже тоді вони випромінювали талановиті речі, як на ниві інформаційної журналістики, так і в літературних жанрах. Валентин Катаєв, Юрій Олеша, Едуард Багрицький, Євген Петров, Михайло Кольцов, Іван Ле, Володимир Сосюра, Володимир Нарбут. Саме ця славна плеяда стояла біля витоків нинішнього Одеського регіонального відділу Українського національного інформаційного агентства Укрінформ. Сьогодні цей відділ – один з найдавнішних в державі – відзначає своє 85-річчя.
- Якщо далі вести розмову про ті важкі, але славні часи, - зазначає його нинішній керівник, заслужений журналіст України Володимир Новак, - то слід сказати, що в нашому архіві зберігаються свідчення декого з письменників про роботу в Одеському бюро Російського телеграфного агентства (так тоді називалося нинішнє агентство Укрінформ).
Ось як, наприклад, писав з доброю іронією про свою роботу Едуард Багрицький: “Провінційна РОСТА. Стіни обвішані плакатами. Надприродні червоноармійці, які протикають багнетами кулястих буржуїв у смокінгах і циліндрах. Художники в сяючих усіма кольорами веселки блузах. Два поети: один в обмотках, інший – у кавалерійських чоботях, в обох на головах фески”.
Можна сказати, що це шкіци з натури. Адже, за спогадами сучасників, Багрицький дійсно ходив у солдатських черевиках та обмотках, а у Катаєва була, з його ж слів, “красива турецька феска з чорною китицею, отримана... за ордером замість шапки”.
Про свою співпрацю з ЮгРОСТА згадував у “Автобіографії” Юрій Олеша: “У період воєнного комунізму я працював як поет-агітатор в Одесі, виконуючи завдання Одеського губкому партії по виступах в усних газетах, по роботі над складанням листівок і текстів для плакатів РОСТА, які в Україні називалися ЮгРОСТА”.
- Це наша історія, - говорить далі Володимир Новак. – Нею ми гордимося і послуговуємося в сьогоднішній повсякденній роботі виробленим тоді залізним правилом: “...Щодня інформувати про події в Одесі та області... В основі своєї роботи відділ має виходити з повідомлень даних перевіреного характеру, абсолютно відкидаючи публікацію недостовірних фактів”...
Сьогодення ставить перед інформаційниками-регіоналами ще й свої вимоги. Найперша з них – оперативність. Увесь склад Одеського відділу, а це, окрім Володимира Новака, Ганна Керпель, Максим Войтенко та власний кореспондент по українському Придунав’ю (до речі, таку посаду введено торік вперше) Наталя Ожогова працюють за принципом “сьогодні на сьогодні”. І для того, аби видавати “на гора” щомісячно по 150 – 200 різножанрових, цікавих матеріалів, погодьтесь, треба мати особливу журналістську інтуїцію, професійний нюх у найкращому розумінні цього поняття, вміння здебільшого у стислій формі розповісти про будь-яку подію. Одеські, як і всі укрінформівці – журналісти-універсали. Вони однаково добре орієнтуються в питаннях економіки, політики, науки, культури, спорту. Одне слово – усіх сфер нашого багатогранного і складного життя. У їх розпорядженні – сучасна комп’ютерна техніка, котрою вони вміло користуються. Знання кількох мов дає змогу з допомогою мережі інтернет видобувати додаткову інформацію про наш регіон. Адже Одещиною, в силу її зручного геополітичного розташування цікавляться у багатьох країнах світу. Як свідчить практика, повідомлення, підготовлені Одеським регіональним відділом Укрінформу, часто тиражують такі відомі у світі інформаційні агентства, як ІТАР-ТАРС (Росія), Сіньхуа (Китай), МТІ (Угорщина), TASR (Словаччина), БТА (Болгарія), Рейтер (Велика Британія) та інші. А це зобов’язує одеситів, як і їхніх знаменитих попередників, знати все і проникати всюди. Чого їм і бажаємо в день славного ювілею!
