Голова парламентської комісії з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадій УДОВЕНКО здійснив дводенну планову депутатську поїздку по Одеській області – зустрічався з губернатором Сергієм Гриневецьким, побував в Іллічівську і Южному, брав участь у конференції Асоціації шкіл ім. В'ячеслава Чорновола, ознайомився з ходом будівництва другого корпусу Центру підтримки сімей біженців на 200 чоловік у Чорноморці. Тут, на зустрічі з журналістами, Геннадій Йосипович відповів на запитання нашого кореспондента.
- Говорячи недавно на ТБ про інтеграцію України в ЄС, Президент Леонід Кучма назвав три фактори, які вже сьогодні відповідають європейським стандартам, і перший з них – вирішення питань національних меншин та мігрантів. Ваша думка про стан міжетнічних відносин і міграційної ситуації в Одеській області?
- В Україні ухвалені і діють прогресивні закони про нацменшини, мігрантів і біженців, про надання притулку та одержання громадянства. Цього року Президент підписав ліберальний Закон про свободу вибору місця проживання і пересування по Україні. Готується Закон, який цілком анулює інститут прописки, як такий, що порушує права людини. У правовому відношенні Україна у сфері національних відносин справді обігнала деякі країни Заходу.
Що стосується Одеської області, то я скрізь говорю, що ваш регіон – справжня лабораторія держави щодо регулювання міжнаціональних відносин, досвід Одеської облдержадміністрації наш комітет рекомендує використовувати в інших областях України. За останнім переписом 25% населення країни – це нацменшини. А з двох мільйонів чоловік в Одеській області представники національних меншин становлять половину населення. В Україні проживає 135 національностей, у вашій області – 134, немає тільки єдиного в країні алеута. На Одещині компактно живуть до 200 тисяч болгар, 140 тисяч молдаван, 30 тисяч гагаузів, 12 етносів складають групи понад три тисячі чоловік. Найбільш строкатий в етнічному відношенні – Придунайський регіон, а молдавани, які живуть тут, наприклад, становлять майже половину всіх молдаван України. Кількість національно-культурних товариств – всеукраїнських, обласних, міських і районних - зросла до 90. При вашому управлінні у справах національностей та міграції створено Раду представників національно-культурних товариств. Для здійснення їхньої діяльності облдержадміністрація на пільгових умовах виділила приміщення гагаузькому, польському, корейському, молдавському, чеському, німецькому та білоруському товариствам.
Якщо згадати, що Верховна Рада ратифікувала Європейську хартію мов нацменшин, то й тут Одещина процвітає: рідною мовою навчається понад 122 тисячі дітей, як предмет національну мову вивчають понад 142 тисячі учнів. Облдержадміністрація фінансово підтримує 17 національних недільних шкіл. Виходять газети на мовах нацменшин, випускаються радіо- і телепрограми.
У роботі з біженцями та мігрантами, зокрема нелегалами, у вас теж добрий досвід. Досить сказати, що вперше в Україні в Одесі побудовано регіональний Центр тимчасового розміщення біженців на 50 чоловік. За рахунок держбюджету і за сприяння Управління Верховного комісара у справах біженців ООН будується другий корпус на 200 чоловік. Багато іноземців бажають залишитися в Україні на постійне місце проживання. Так, у вас діють нігерійське, афганське, китайське, в'єтнамське земляцтва, представники яких вже адаптувалися в українське суспільство, стають повноцінними громадянами України.
- Нещодавно Ви були в Женеві на міжнародній конференції з прав людини. Яке ставлення Заходу до дотримання цих прав в Україні?
- У Женеві Міжпарламентський Союз вперше скликав конференцію глав парламентських комітетів з прав людини. Матеріалів було більш, ніж досить. Держдеп США щороку випускає дослідження про дотримання прав людини у всіх країнах світу, там великий розділ присвячений Україні. Окрему доповідь по Україні підготувала організація Amnisty Internatiоnal зі штаб-квартирою в Лондоні. На конференції свій виступ присвятив Україні член Європарламенту і депутат бундестагу Німеччини. Загальне ставлення Заходу до дотримання прав людини в нашій країні досить критичне. Євросоюз і Рада Європи виступили зі зверненням про порушення в Україні свободи преси. Мова йшла про закриття радіо «Свободи» і радіо «Континент», про судовий процес проти газети «Сільські вісті”. Адже газету хочуть закрити не через публікацію наукової статті професора Єрьоменка про антисемітизм, а, будемо чесні, тому що вона опозиційна. Дехто вважає ці заяви Заходу втручанням у внутрішні справи нашої держави. Але моє кредо: права людини – предмет світової політики, а не внутрішня справа окремо взятої країни. Міжнародне співтовариство має реагувати на порушення прав людини у будь-якій країні, якщо вона підписала Всезагальну декларацію прав людини, прийняту ООН у 1948 році.
Я теж виступав у Женеві, говорив, що в нас вільно виходять інші опозиційні газети – «Зеркало недели», «Вечерние вести», «Україна молода», у Києві збираються багатотисячні мітинги, народ пікетує Президента і так далі. Так, є проблеми з дотриманням прав людини, наприклад, при веденні слідства органами МВС, судова система потребує реформування, звужені права людини у нових кримінальному і процесуальному кодексах. Наш комітет веде постійну роботу у цих сферах.
