На Одещині числяться зрошуваними 226 тисяч гектарів. Розрахунки показують, що у нинішньому році без великих капітальних затрат можна організувати полив на 80 тисячах гектарів, якщо використовувати дощувальні машини, подавати воду борознами, смугами, затоплювати рисові чеки. Практично воду одержать у кращому випадку третина площ від тих, які передбачалося зрошувати відповідно до проекту. А що заважає полити більше? Про це в бесіді з кореспондентом “Одеських вістей” розповідає начальник Одеського обласного управління з водного господарства Г.Д. БУЗІЯН.
- Георгію Дмитровичу, для поливу потрібна спеціальна техніка. Чи багато її залишилося?
- На проектну площу – 226 тисяч гектарів потрібно 2712 дощувальних машин. На сьогодні маємо 565, тобто п'яту частину від потреби. Приблизно така ж забезпеченість і по країні. Ця техніка при напруженій роботі може полити 68 тисяч гектарів. Використовується вона в основному на вирощуванні овочів.
- І немає перспектив на поліпшення ситуації?
- Треба сподіватися, що гірші часи позаду. На нарадах, які відбулися в березні у Херсонській області за участю віце-прем'єр-міністра І.Г. Кириленка, в Одеській – за участю голови Держкомітету з водного господарства В.А. Сташука, мова йшла про конкретну роботу з більш ефективного використання зрошуваних земель. Хлібороби можуть придбати по лізингу (довгостроковій оренді з поступовим викупом) дощувальні установки ДДА-100 МА Херсонського комбайнового заводу або установки “Фрегат” Первомайського заводу Миколаївської області.
У господарствах Одещини вже працюють 32 машини барабанного типу. Вони недорого коштують, надійні в експлуатації, розраховані на полив від 15 до 50 гектарів. Поки що їх імпортують, але вирішується питання з італійцями про спільне складання такої техніки на території України.
- Підписано угоду про співпрацю між Укрводгоспом і Одеською облдержадміністрацією. Є вже помітні результати?
- Головне, що визначено спільні завдання, і є взаємне розуміння, відповідальність за те, щоб не тільки призупинити руйнування меліоративних систем, але і з кожним роком нарощувати можливості для поливу. Зараз йде передача в комунальну власність внутрішньогосподарських мереж зрошення, завершується укладення договорів на полив.
- А чи обов'язково меліоративні системи мають стати комунальними?
- Тут, мабуть, можливі різні варіанти. Наприклад, агрокомпанія “Свобода” Ізмаїльського району підтримує в робочому стані мережу зрошення, побудовану 20 років тому, зберегла 11 установок ДДА-100 МА. Чому систему поливу не залишити за сільгосппідприємством? Там же, де немає правонаступника на меліоративну мережу або є кілька користувачів, її варто передавати у власність сільським радам, створювати для обслуговування спеціалізовані госпрозрахункові бригади і ланки або шукати інвесторів, які б вкладали гроші в ремонт, розвиток систем поливу, створювати комунальні підприємства за участю тих, хто використовує воду.
Облводгосп запропонував свої послуги щодо експлуатації меліоративних мереж на рисових системах, де діють складні інженерні комплекси, а порушення наукових рекомендацій може вивести зрошувані землі з обігу, призвести до екологічного лиха.
- Які нетрадиційні тенденції намітилися у використанні поливних систем?
- Останнім часом багато говорять про крапельне зрошення. Воно має цілу низку переваг, дозволяє у кілька разів підвищити врожай. З обласного бюджету вже кілька років виділяються кредити на безпроцентній основі для впровадження цієї технології. Вишукуються засоби для створення машинно-технологічної станції, яка б спеціалізувалася на використанні поливних земель.
Для здешевлення вартості електроенергії, споживаної на перекачування води, на насосних станціях установлюються лічильники багатотарифного обліку. Минулого року вони дозволили заощадити понад мільйон гривень. У нинішньому сезоні буде діяти 64 таких лічильники.
- Які головні проблеми у меліораторів?
- Частину з них я назвав вище. Насамперед, внутрішньогосподарські мережі потрібно передати відповідальному власнику, здатному їх ефективно використовувати. На жаль, більш ніж у 50 відсотків правонаступників при передачі неможливо знайти балансову вартість системи, відсутня проектно-виконавча документація. У процесі розпаювання зрошуваних земель колишніх КСП порушено цілісність внутрішньогосподарської меліоративної інфраструктури в окремих сільгосппідприємствах Білгород-Дністровського, Ренійського, Овідіопольського районів. Тому що не був визначений правонаступник мереж та споруд.
В останні роки у сільгосппідприємствах, які мають значні площі зрошуваних земель, практично не залишилося фахівців-гідротехніків. Відсутня гідромеліоративна служба в управліннях сільського господарства і продовольства (за винятком Біляївського району).
- Минулий рік ще раз показав, що у Причорномор'ї треба не лише сподіватися на Всевишнього, але й піклуватися про штучне зрошення. Чи зроблено висновки на майбутнє?
- Не всіма. Скажімо, у Саратському районі не поспішають з передачею меліоративних фондів ефективним користувачам. У Біляївському, Татарбунарському, Ізмаїльському договорів на полив укладено на значно менші площі від тих, на які планується подавати воду.
Що стосується структур нашого управління, то вони вже до 10 квітня були цілком підготовлені до роботи, тому що деякі користувачі до цієї дати збиралися дати заявки на воду. Але вони з різних причин перенесли початок поливу на більш пізній час. Першими почали полив 23 квітня землероби Кілійського району.
