З історії одеського футболу георгій городенко: «Я грав у щасливий час у великій команді «Чорноморець»

ДОВІДКА:

ГОРОДЕНКО Георгій Борисович

Народився 7 травня 1936 р. в Одесі.

Амплуа: Воротар.

Ігрова кар'єра: «Металург» (Одеса), «Харчовик» (Одеса), «Чорноморець» (Одеса), «Дніпро» (Дніпропетровськ).

Вихованець команди заводу ім. Жовтневої революції (ЗОР). З 1992 року - віце-президент Федерації футболу Одеської області. Старший викладач кафедри фізвиховання Одеського державного екологічного університету.

Георгій Городенко добре відомий одеським вболівальникам зі стажем. З його ім'ям багато хто пов’язує той неповторний, так званий, “романтичний” футбол 60-х років ХХ століття. До речі, саме з Городенка “Чорноморець” вперше після Великої Вітчизняної війни вийшов у першу групу класу “А” (прообраз нинішньої вищої ліги) у 1964 році.

Наш кореспондент зустрівся з Георгієм Борисовичем і попросив розповісти про основні етапи його спортивної кар'єри.

- Свою кар'єру я починав у команді ЗОР, з якої перейшов до одеської футбольної школи молоді. У 1954 році мені пощастило потрапити до команди майстрів “Харчовик”, яку тренував Олексій Костилєв. До речі, хочу уточнити, що одеська команда у ті роки мала кілька назв. У 1953 році кращих футболістів міста було зібрано у команду "Металург", включену до класу "Б". Восени 1954 року Центральна рада товариства "Металург" цей клуб, як нерентабельний, розформувала. Гравців перевели до ДСТ "Харчовик". Під такою назвою колектив виступав до листопада 1957 року, коли відповідно до постанови ВЦРПС товариства "Харчовик", "Металург", "Хімік", "Будівельник" та інші було об'єднано в ДСТ "Авангард". А вже у 1958 році команду назвали "Чорноморець" і в січні 1959 передали Чорноморському пароплавству, в ДСТ "Водник".

- А Ви пам’ятаєте свій перший матч у складі “Харчовика”?

- Так, першу офіційну гру провів у серпні 1955 року у класі “Б” зі “Спартаком” (Ужгород). Я вийшов на розминку, трибуни зашуміли – адже мене мало хто знав, але дебют вийшов вдалим – ми перемогли з великим рахунком. Після цього вже закріпився в основі і так виступав аж до 1965 року. Скажу, що мені пощастило працювати з талановитими тренерами, серед яких були Олексій Костилєв, Петро Ступаков, Анатолій Зубрицький, Володимир Горохов, Юрій Войнов. Я грав у щасливий час у великій команді “Чорноморець”. Наш колектив був спаяний, дружний, а багато хлопців стали видатними особистостями у футболі. Пам'ятаю, що в ті роки ми одержували просто колосальну підтримку від уболівальників. Вони знали, що під час матчів компромісів не буде, а буде справжній футбол, і ми прагнули виправдати їхню довіру. Так, у 1961 році стали чемпіонами України серед команд класу “Б”, а в 1964 році “Чорноморець”, здобувши на фініші чемпіонату кілька перемог підряд, тріумфально вийшов у першу групу класу “А”. Цікаво, що у боротьбі за одну з путівок, ми змагалися з іншою одеською командою – СКА -, яка також зросла в класі.

- Георгію Борисовичу, за яких обставин Ви залишили “Чорноморець”?

- Після закінчення сезону 1965 року команда виїхала на збори, а мене, Васю Москаленка і ще декількох хлопців не взяли. Запросили на перегляд молодого воротаря Олександра Ярчука. Після цього я написав заяву і залишив клуб. Але без роботи не залишився. Незабаром мені зателефонував Анатолій Федорович Зубрицький, який вже очолював дніпропетровський “Дніпро”. Я поїхав на збори команди до Ялти, де Зубрицький умовив перейти у “Дніпро”. Таким чином, з 1966 року, став захищати кольори цього колективу у класі “Б”. А в 1968 році на місце головного тренера прийшов Валерій Лобановський. І так сталося, що мій колишній партнер по “Чорноморцю” - Лобановський виступав в одеській команді в 1965 – 66 роках - став моїм тренером.

- Розкажіть, як складалися Ваші стосунки з Валерієм Васильовичем?

- Вони були дуже шанобливі. За характером Лобановський був дуже своєрідною людиною, але, у всякому разі у “Чорноморці”, у нього не залишилося ворогів. А взагалі Валерій був дуже контактним, любив пожартувати, по-хорошому підбити. В Одесі він жив на базі команди в Аркадії разом з Віктором Каневським, Анатолієм Коршуновим та іншими хлопцями. У нашому місті він закінчив політехнічний інститут, а одержання свого диплому відсвяткував з усією командою на одній із дач Великого Фонтану. Після тренувань ми часто з ним залишалися попрацювати з м'ячем, і я бачив, як Лобановський тренував свій відомий “сухий лист”. Без сумніву, це був чудовий гравець і видатний тренер.

- Коли Ви закінчили свою ігрову кар'єру?

- У 1969 році, коли вже був у солідному за футбольними мірками віці. До речі, Лобановський просив мене залишитися граючим тренером у “Дніпрі”, але моя сім’я мешкала в Одесі, і я твердо прийняв рішення закінчити кар'єру. Приїхавши до рідного міста, перейшов на викладацьку роботу спочатку в інститут народного господарства, а з 1972 і по сьогоднішній день працюю на кафедрі фізвиховання гідромету, який зараз вже називається екологічним університетом. Одночасно працюю віце-президентом федерації футболу Одеської області і входжу до виконкому Федерації футболу України. До речі, я намагаюся не пропускати домашні матчі “Чорноморця” і дуже радий тим результатам, які показує наша команда в цьому сезоні.

Выпуск: 

Схожі статті