Понад рік тому губернатор області Сергій Гриневецький відрекомендував активу Савранського району нового голову райдержадміністрації. Ми тоді й домовилися зі щойно призначеним керівником району Анатолієм Семеновичем КОРИТНИМ зустрітися в червні 2004. Ось і зустрілися. Він, зазвичай стриманий у вияві емоцій, по-доброму посміхнувся і запитав чи то жартома, чи то всерйоз: «Вимагаєте звіту про виконану роботу? Я готовий відзвітувати».
Мій співрозмовник постійно наголошував на тому, що результат на будь-якій ділянці роботи визначається насамперед ставленням до неї людей, ступенем відповідальності за доручену справу.
- Якщо я правильно розумію, за основу своєї діяльності на новій посаді ви взяли людський фактор, чи це не так?
- Безперечно. Дуже важливо, щоб люди, як то зазвичай кажуть, були на своїх місцях. Саме продуманим розподілом кадрів ми зберегли й економічну стабільність у районі, і здоровий морально-психологічний клімат. А це дуже важливо, якщо врахувати, що з двадцяти двох тисяч населення в нас сім тисяч ветеранів війни і праці.
- Ставши на посаду, ви, мабуть, як це буває, почали реформувати райдержадміністраторську команду. З кимось довелося розпрощатися?
- Я знав, до чого призводять поспішні перестановки і не влаштовував кадрової чехарди. Усі керівники залишилися на своїх місцях посьогодні. Інша справа, що довелося до деяких посилити вимогливість. І особливо в плані виконавської дисципліни, зокрема, щодо розгляду звертань громадян. Дехто схильний вважати, що є важливіші справи, ніж, скажімо, розбирати чиюсь скаргу або вникнути в прохання і якось допомогти людині.
- А багато скарг надходить?
- Порівняно з таким же періодом прожитого нами року їх стало менше. Що і втішає.
- Чим це поясните?
- Тим, що влада, образно кажучи, повернулася обличчям до людини. І адміністрація, і райрада, що її очолює Микола Васильович Бадюл, розробили чотирнадцять пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку Савранщини. Першим пунктом у них значиться робота зі звертаннями громадян. І, гадаю, це справедливо – влада існує для людей. Якщо не буде взаєморозуміння між чиновниками і простими людьми, то вони не підтримають владу як таку.
- У зв’язку з цим, які основні вимоги висуваються до тих, хто репрезентує владу в районі?
- Ми визначили, на наш погляд, головні якості, що мають бути властиві керівникові будь-якого рангу – порядність, професійність, патріотизм. Їх у нас назвали формулою “три “п””. Погодьтеся, без них здобути довіру людей неможливо, навіть якщо ти будеш аж який розумний. Про це ми говоримо й на засіданнях колегії райдержадміністрації, на сесіях райради, семінарах.
- Але ці якості самі собою не приходять, їх треба виробляти, прищеплювати…
- Згоден. Але можливості для їхнього набуття та прояву закладені в кожного. У цьому доводиться переконуватися постійно. І в ході занять із держслужбовцями, проведення прямих телефонних ліній, виїзних приймалень у селах. У нас створено шість робочих груп, очолюваних керівниками структурних підрозділів району. Головна мета: з огляду на віддаленість від обласного центру, всі проблеми, що хвилюють громадян, вирішувати на місцях. Щоб не було так, коли людина, побувавши в сільській раді, у керівника підприємства, звертається потім до райради або до райдержадміністрації, а то й до вищих інстанцій.
- І багато таких прикладів?
- На жаль, вони є. Особисто мені довелося двічі зустрічатися з Лідією Опанасівною Рекою, із села Осички, город якої затінювали акації, посаджені багато років тому на межі. Хіба не могли на місці відразу допомогти дев’яностолітній жінці? Могли. Але, на жаль... Невипадково в 2003 році тільки до райдержадміністрації надійшло 784 звертання.
- Анатолію Семеновичу, я бачив районну Галерею слави, якої раніше не було. Дивився на натхненні обличчя заслужених людей, портрети яких виставлені на загальний огляд, і подумав про те, як важливо цінувати їх за життя.
- Згоден. Цінувати та поважати їх треба саме тоді, коли вони серед нас. Кандидатури найкращих було визначено з урахуванням думки представників органів влади, керівників підприємств, широкої громадськості. А потім уже кандидатури для Галереї були затверджені розпорядженням райдержадміністрації.
- Без перебільшення, Галерея слави – це сузір’я героїв бойових і трудових буднів.
- Безперечно. Самий тільки перелік імен спонукає пишатися. Герой Радянського Союзу Терентій Пилипович Мороз, Герої Соціалістичної Праці Дмитро Юхимович Нагірняк, Ганна Савівна Дудник, Леонід Панасович Титієвський. Їхню славу ведуть сьогодні далі доярка Валентина Іванівна Горячківська, комбайнер Валерій Вікторович Дідуренко, водій Гаврило Іванович Рибачок, директор товариства імені Кірова Григорій Петрович Царук та інші. Загалом п’ятдесят чотири колоритні портрети склали Галерею слави. І про кожен із них можна писати книги, знімати телефільми, робити радіокомпозиції.
- Але, щоб таких людей у районі було більше, треба ретельно працювати з кадрами, з резервом. Як то звикли казати, на керівні посади.
- Це дуже злободенне питання. Погодьтеся, їхати до Саврані, а тим більше до наших сіл, скажімо, з Одеси, Іллічівська, Южного, охочих мало. Ми розраховуємо на власні сили і на те, що савранці є щирими патріотами свого рідного краю. Якщо ви звернули увагу, то в Галереї слави поміщено портрет учня Савранської загальноосвітньої школи Віталія Яворовича. Він переможець районних і обласних олімпіад. А учениця Ірина Рибак – дипломантка обласних конкурсів “Таланти твої, Україно” і бронзовий призер пісенного конкурсу “Кубок Євразії”. Це невипадково. Молодь – наша надія. Ми планово вивчаємо потенційних лідерів, створюємо резерв кадрів у всіх ланках структур влади. За направленням райдержадміністрації навчаються в Академії державного управління Володимир Бондарчук і Іван Бондар. В апараті пройшов практику Олександр Сакалюк із села Осички, що закінчує навчання в цьому вузі. Ставка на молодих фахівців виправдала себе. Успішно трудяться в управлінні праці та соціального захисту населення Ольга Вододюк, Оксана Конюченко, Алла Генсицька, Тетяна Благодір. Я можу назвати багатьох колег, які, набуваючи досвіду, упевнено виконують свої обов’язки. З метою закріплення перспективних кадрів на селі, намагаємося, щоб регіональна програма “Власне житло” не полишалася на папері. Торік ввели в експлуатацію три житлові будинки. Підготовлено документи для шести забудовників на одержання ними довгострокових кредитів. Сьогодні Саврань може пишатися готелем європейського зразка. У планах – реконструкція кінотеатру “Буревісник”, розвиток туристичної сфери. Щоб людський фактор спрацьовував ефективно, кадри закріплювалися надовго в районі, створюватимемо належні умови.
- Мені залишається від імені колективу “Одеських вістей” побажати вам і вашій команді успіхів.
- Спасибі. “Одеські вісті” одержали в районі міцну прописку. Радий, що з місяця на місяць число її читачів зростає.
Саврань
