Відповідь на це запитання можна одержати, побувавши в Одеському державному аграрному університеті
Можливо, комусь словосполучення “ключова постать” здасться черговим канцелярським штампом. Але якщо вдуматися, у ньому закладено глибокий зміст, що бере початок у живому джерелі – джерелі майбутніх успіхів. Саме так назвав губернатор Одеської області Сергій Гриневецький випускників вузів, визначаючи за ними головну роль у кадровій політиці регіону.
Але чи завжди і всі випускники стають основною діючою особою у цій сфері? Хто про це мусить першим подбати – самі академії, університети чи господарства, підприємства? Здається, на всі ці запитання відповів Віталій Васильович Громлюк, голова Комінтернівської райдержадміністрації, який зустрівся нещодавно зі студентами агроуніверситету. До актової зали він прибув не один, а з командою вчорашніх вихованців вузу, які працюють в райсільгоспуправлінні, обіймаючи відповідальні посади. Що й казати, пощастило юнакам: багато хто, можна сказати, зі студентської лави сіли в крісла начальників відділів, провідних спеціалістів району. Тим більше, такого, як Комінтернівський, що лідирує в області і за врожайністю, і за іншими показниками. Тут, як відомо, є три птахофабрики, недавно запущено четверту на 800 тисяч голів птиці. Збирають чудові врожаї зернових. Постійно підвищують статок і добробут людей.
– За добру працю потрібно добре платити, – наголосив В.В. Громлюк. – І, звичайно, вчасно. Намагаємося жити без боргів.
Але для цього потрібна як мінімум одна умова, щоб на місцях людьми керували досвідчені, вмілі, грамотні фахівці. Віталій Васильович послався на конкретний приклад: в одному господарстві зібрали 14 центнерів зерна з гектара, в іншому – 45. Є різниця? Що й говорити, відрізняються їхні керівники – і за рівнем компетентності, і за вмінням організувати робочий процес.
У цьому давно переконалися як у самому районі, так і в аграрному університеті. І вирішили співпрацювати. По суті справи, на базі цього вузу відпрацьовується нова модель кадрової політики, коли підготовкою майбутніх фахівців займаються не тільки університети, але й самі господарства, керівники районів. У червні цього року на колегії облдержадміністрації обговорювалася програма підготовки кадрів для АПК на 2004 – 2010 рр. Схвалив її і В.А. Славута, міністр аграрної політики України, який взяв участь у роботі цієї наради. За його словами, Одеська область стала піонером, зробивши підготовку кадрів головним пріоритетом. Без цього реформи на селі дають серйозні збої, там чекають не дочекаються ефективного власника та землекористувача. На думку В.В. Громлюка, саме фахівець “на замовлення” і відповідатиме цим вимогам.
Тому керівники району регулярно з'являються у вузі, проводять свого роду “оглядини” майбутніх агрономів, зоотехніків, економістів і ветлікарів. Більш того, комінтернівці заснували стипендію для найкращих своїх студентів і щомісяця виплачують її. Спочатку було десять стипендіатів, сьогодні їх уже двадцять п'ять. Спочатку стипендія становила 50 гривень, зараз – 70.
Як-то кажуть, справа на місці не стоїть. Якщо за неї беруться люди, здатні вирішувати найгостріші проблеми. Того дня В.В. Громлюк сам вручив стипендії майбутнім фахівцям. Інші студенти одержали матеріальну допомогу. П’ятикурсниця Тетяна Тиховська, майбутній агроном, розповіла, що стипендію одержує кілька років і мріє працювати в Комінтернівському. Такі плани є не тільки у випускників агроуніверситету. Приїздять сюди фахівці з інших районів області. Навіть одесити (близько трьохсот чоловік) перебралися до комінтернівських господарств.
Звичайно, впливає “географія”: все-таки і море, і Одеса недалеко. Але головна причина, і з цим усі погодилися, в кадровій політиці керівників. Заступник начальника Головного управління сільського господарства І.С. Копанський висловив надію, що й інші райони, довідавшись про цей експеримент, наслідуватимуть приклад комінтернівців.
А ректор університету С.С. Корлюк попросив студентів не розходитися і після свята. Справа в тому, що В.В. Громлюк організував в актовій залі свого роду прийомний день. Приймав усіх бажаючих, вислуховував їхні прохання, побажання. Одному студенту знадобився гуртожиток, все-таки їздити щодня дорого, інший намагався з'ясувати, чому не потрапив до списків районних стипендіатів. Віталій Васильович Громлюк дав слово розібратися і допомогти в кожному випадку. Здається, ніхто в цьому слові не сумнівається.
