ГІМН УЧИТЕЛЮ
Давно хочу з'ясувати, хто ж усе-таки був ініціатором цих змагань. І хоча сьогодні життя наше перенасичене конкурсами, цей – особливий. Тому що йдеться про «Вчителя року» – Всеукраїнський конкурс, який, до речі, на Одещині проводиться вже вчотирнадцяте.
Ось і цього дня у Центрі болгарської культури зібралися найкращі педагоги Одеси та області, які вийшли переможцями в п'ятьох номінаціях: українська мова і література, історія, фізика, музика, фізичне виховання. Усього ж змагалося за це звання 56 учителів, але у фінал вийшло тільки п'ятеро.
Система відбору була досить складною, і я б сказала, суворою. Адже мало бути улюбленцем у класі і на доброму рахунку в школі. Попереду були серйозні випробування: дати конкурсний урок у чужій школі, у незнайомому класі, репрезентувати свою новаторську ідею, захистити творчу роботу. На базі одеських гімназій №№ 1, 2, шкіл №№ 31, 105 і Ришельєвського ліцею педагоги з усієї області змагалися за звання найкращого. Взяли участь майже всі райони області, але особливо відзначилися Болградський і Овідіопольський, від яких приїхало найбільше конкурсантів. Не менш активно поводилися і вболівальники, зала був переповнена, і журналісти записували інформацію буквально на спинах один в одного. В другому ярусі розташувалися художники, які час від часу “спускали” вниз імпровізовані портрети героїв свята.
Урочистість відкрила Л.С. Ширніна, новий начальник управління освіти і науки облдержадміністрації. Судячи з її слів, такі турніри нам дуже потрібні – де ще вчитель може ось так яскраво і гучно заявити про себе, про свої творчі напрацювання? І де ще їх можуть так справедливо і гідно оцінити? А те, що журі було безстороннім і об'єктивним, помітно було всім. Особливо якщо врахувати, що серед суддів був і учень одеської гімназії № 2 – Ваня Кавалеров. Це і зрозуміло, адже думка тих, хто навчається, має бути вирішальною.
Напевно, це добре розуміли й учасники конкурсу – вони постійно спілкувалися з учнями, які сиділи у глядацькій залі. Так, найкращий учитель музики Ірина Віталіївна Євтодій (одеська ЗОШ № 46) співала з ними пісні, а лауреат серед фізиків Сергій Іванович Златов (Ришельєвський ліцей), піднявши шестикласника на руки, продемонстрував термін “амплітуда”. Та й інші педагоги виявили чудеса винахідливості, кмітливості. Адже запитання і завдання були, як на перший погляд, і простими, але часом дуже несподіваними. І Надії Валентинівні Гузик (авторська школа М. Гузика), щоб постати в образі Феміди, довелося не тільки зав'язати очі, але і взяти в руки апельсини. Так протягом декількох секунд вона дотепно справилася з іміджем богині.
Шоу на сцені вийшло жвавим, щирим. І хоча тут зібралися вже переможці (кожний у своїй номінації) усі викладалися, як могли. Так це і зрозуміло, адже в цей день серед кращих обирали найбільш гідного – “Вчителя Одещини-2005”. На мій погляд, найбільш цікавим стало останнє змагання – “Символи мого предмета”. З запропонованих слів учителі мали написати гімн своєму предмету, а також представити його герб або емблему. Тут вирвалася вперед Ганна Миколаївна Ніколаєнко (загальноосвітня школа № 8, м. Котовськ), яка викладає українську мову і літературу. Зрозуміло, що філологам за словом у кишеню лізти не потрібно, тому ода рідній мові вийшла блискучою. Але і вчитель фізкультури Микола Михайлович Генчевський теж не новачок у поезії. Під час конкурсу він не тільки написав гімн найдужчим і найшвидшим, але і відобразив у чотиривіршах своїх колег – учасниць конкурсу. До речі, саме цей педагог одержав приз “глядацьких симпатій”.
А переможцем обласного туру одностайно визнана Г.М. Ніколаєнко з м. Котовська. Не знаю, як в інших областях, але в Одеській переможець суперфіналу одержує почесний приз облдержадміністрації “Золотий Дюк”, а також звання “Вчитель року Одещини” і стає членом обласної колегії. Усі п'ятеро номінантів візьмуть участь у Всеукраїнському турнірі, який відбудеться через місяць. Торік його лауреатами стали І.Л. Ковалевська, заступниця директора Балтського навчально-виховного комплексу ім. О. Гончара і І.В. Гасанова, вчителька біології одеської гімназії № 5. Нагадаємо, що переможцю Всеукраїнського туру присвоюється звання “Заслужений вчитель України”.
ЧИ НЕ ЗАПІЗНО ВИХОВУВАТИ СТУДЕНТА?
Про це йшлося на черговій раді ректорів Одеського регіону
Якщо порівняти всі зустрічі керівників вузів, то остання виявилася найбільш гострою і злободенною. Напевно тому, що обговорювалося болюче питання – здоров'я студентів, стан їхнього медичного обслуговування. Але всупереч заздалегідь оголошеному порядку, перше слово надали головному наркологу Одеської області Н.Н. Федоровій. Вона й змалювала чітку картину про наркозалежних студентів, які навчаються в одеських вузах.
Зрозуміло, що деяким ректорам цей виступ не дуже сподобався. Та й кому приємно довідатися, що ти лідируєш за числом студентів, які зверталися по допомогу до наркодиспансера або перебувають там на обліку. Але з другого боку, можна зрозуміти й настрій керівників вузів, які, за їхніми словами, не завжди можуть мати точну інформацію. Адже відповідно до Конвенції про права дитини, Закону “Про психіатрію” заборонено по відкритих каналах розповсюджувати дані про таких осіб. Тобто, відповідно до цього законодавства, а такий варіант загальноприйнятий у світовій практиці, доступ до оперативних відомостей дуже обмежений.
Виходить, ніби замкнуте коло. Але, судячи з дискусії, що спалахнула на раді, розірвати його все ж таки можна. І як тут не погодитися з Ю.О. Петренком, заступником голови облдержадміністрації, який підкреслив, що профілактика у вузах залишає бажати кращого. Справді, хіба куратор навчальної групи не знає, хто є хто... Адже найоб'єктивнішу інформацію можна одержати все ж таки в самих студентів, а не в головного нарколога...
Не можна скидати з рахунків і інше – палке бажання від таких студентів позбутися. Навіщо з ними панькатися, легше відрахувати... Адже маргіналів в академіях не навчають. На щастя, прозвучали й конкретні слушні пропозиції. Чому б, наприклад, не відродити стару систему дворазових медоглядів на рік, на які запрошували й лікарів-наркологів? Не випадково на раді було ухвалено рішення щодо створення вузівських оздоровчих комісій. Розглядалося й питання про регулярні медичні огляди. Та й у цілому представник Одеського держмедуніверситету В.С. Соколовський у своєму виступі порушив усі гострі проблеми, пов'язані зі здоров'ям майбутніх фахівців. І саме профілактика шкідливих звичок тут опинилася на першому плані. Мова йде і про спортивно-культурні заходи, і про випуск спеціальних газет, листівок. Адже змогли ж в ОНУ ім. І.І. Мечникова організувати конкурс на кращий інформаційно-просвітницький матеріал щодо пропаганди здорового способу життя.
На цьому ж загострив свій виступ і ректор Південноукраїнського державного педагогічного університету А.Я. Чебикін, голова комісії з гуманітарних і виховних питань. Адже якщо в студента високі моральні ідеали, добрий естетичний смак, навряд чи йому знадобляться наркотики і... ненормативна лексика. А тут, як відомо, одними культпоходами до музеїв і театрів не обійтися, потрібні нові, сучасні форми роботи. Наприклад, в Одеській національній академії зв'язку ефективно діє університет культури з його численними відділеннями. В Одеській юридичній національній академії виправдали себе студентські клуби за інтересами. Сам педуніверситет славиться своїми гуртками й конкурсами. На жаль, на цьому список позитивних прикладів і вичерпався...
Зате ректорам запропонували обговорити результати соціологічного опитування, що проводилося в шести одеських вузах. Тільки 16 відсотків опитуваних вважають своїх однокурсників культурними людьми. Зате майже половина респондентів відповіли, що злочинність для студентів – звичайне явище (!). А десять відсотків навіть підкреслили, що самі студенти цьому сприяють. За такого підходу вживання нецензурної лексики – просто “квіточки”... Судячи з опитування, воно притаманне майже 60% тих, хто навчається у вузах. Що стосується “ягідок” – пияцтва, куріння, вживання наркотиків, то відсоток причетних до цього негативу теж дуже високий. Те ж саме можна сказати і про вільний секс... Понад половину опитуваних вважають його нормою життя.
Зрозуміло, що боротися з такими “принципами” дуже непросто. Але треба. Щоправда, поки що рада ректорів обмежилася “особистою відповідальністю викладачів”, що мають бути завжди прикладом для своїх підопічних. Вирішено також зв'язатися із вузами західних регіонів країни, налагодити обмін студентами для спільного відпочинку, навчання, наукової діяльності. А на початку нового навчального року знову зібратися й подивитися, наскільки життєздатними, ефективними виявляться запропоновані заходи.
