В нашій редакції традиційними є «круглі столи» та прес-конференції з керівниками різних політичних партій і громадсько-політичних рухів. Викликають вони завжди велику цікавість. Але зараз, коли тривають приготування до виборів у парламент, у місцеві ради, цікавість читачів до таких матеріалів особливо зросла. Люди хочуть ближче познайомитися з ідеологією тієї чи іншої партії, їхніми програмами. Сьогоднішні гості редакції – голова Партії державного нейтралітету України, народний депутат Володимир Зубанов і керівник одеської регіональної організації цієї партії Юрій Задорін.
Веде прес-конференцію головний редактор «Одеських вістей» Іван Нєнов. Серед учасників – представники друкованих і електронних ЗМІ, різних політичних партій, учені.
І. Нєнов:
– Я зразу ж звернув увагу на програму цієї партії, однієї зі ста шести, що є в країні сьогодні. Мене, щиро кажучи, приваблює ідеологія, філософія програми Партії державного нейтралітету України насамперед тим, що вона цілком може стати складовою частиною української національної ідеї. Одне з головних завдань партії – об’єднання нашого українського суспільства за рахунок зміцнення зв’язків між сходом і заходом України та всіма регіонами загалом. Мені видається доцільним, щоб докладніше про мету та завдання партії розповів Володимир Олександрович Зубанов.
В. Зубанов:
– Мої друзі говорять: неможливо створити партію, “розкрутити” її за один рік, брати участь у парламентських виборах і сподіватися певних результатів, не блокуючись із жодною політичною силою. Проте я звик багато працювати та домагатися поставлених перед собою завдань. Свого часу був директором сталедротово-канатного заводу в Харцизьку, де трудилися 7 тисяч чоловік, працював секретарем парткому з правами райкому. Обирався депутатом місцевої ради, в 30 років став депутатом Верховної Ради СРСР. Працював у міжрегіональній групі реформ разом із такими відомими в країні й у світі людьми, як Сахаров, Собчак, Єльцин, Попов, Афанасьєв. Потім я повернувся на рідний завод і створив первинну організацію НДП в нашому місті, що стала, згодом, однією з найкращих регіональних організацій. До неї нікого не заганяли силоміць, люди приходили самі. Вони бачили, що ми зацікавлені в тому, щоб покращити їм життя. Ці люди – мої земляки, і обрали мене депутатом Верховної Ради.
Працюючи в парламенті, я й мої однодумці неодноразово обговорювали, яка політична сила потрібна країні, за які ідеї люди голосуватимуть на виборах-2006, який шлях подальшого розвитку країни обере український народ. Проаналізувавши всі можливі варіанти, враховуючи міжнародний досвід, ми дійшли висновку, що єдиний можливий сьогодні шлях для України – це державний нейтралітет. У липні минулого року було зареєстровано нашу партію. Події, що відбулися в країні, показали правильність цього вибору. Ми не вигадували гарних назв, а обрали оптимальну – Партія державного нейтралітету, щоб люди зразу зрозуміли, які ідеї ми пропагуємо. Нині я домагаюся проведення парламентських слухань за темою “Нейтралітет – майбутнє України”.
Останнім часом я зустрівся з мешканцями Харкова, Полтави, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Одеси. Цими днями поїду до Рівного, Луцька, Миколаєва та Херсона. Властиво, займаючись розбудовою нової партії, я не можу повною мірою віддаватися виконанню депутатських обов’язків, тому написав заяву про відмову від своїх повноважень.
Мене втішає, що до ідеї державного нейтралітету поступово приходять і наші політики, що обіймають високі державні пости. Я певен, що це гарантія мирного гідного майбуття народу України. Тим більше, що відомі у країні потужні партії, підтримуючи того чи іншого кандидата в президенти на минулих виборах, мало не привели суспільство до розколу. Тому виборці хочуть бачити на виборах і нових політиків, і нові ідеї.
Недавно я брав участь у “круглому столі”, що проводився Центром ім. Разумкова. Говорили про три шляхи розвитку нашої держави. Перший – це військовий блок із Росією, другий шлях – до Європи, зі статусом члена НАТО, третій – нейтральна держава. Останній варіант набрав найбільшу кількість голосів громадян, опитаних соціологами в різних регіонах країни. Два попередні давали полярно протилежні результати. Отож, саме політика державного нейтралітету може стати національною ідеєю, яка об’єднає всю Україну.
І. Нєнов:
– Я пропоную журналістам давати запитання. Можливо, вони допоможуть розширити коло проблем, які належить вирішувати вашій партії.
– Коли мова заходить про зовнішню політику держави, її міжнародне становище, багато хто хоче дізнатися, що нам у цьому плані принесе державний нейтралітет.
В. Зубанов:
– Багато які країни свого часу перебували в такому становищі, як Україна. І саме політика нейтралітету вивела їх із глухого кута, бо це – політика компромісу. Згадайте Австрію та Фінляндію після другої світової війни, поруйновані та злиденні. Зараз в Австрії найбільше свято – День оголошення нейтралітету.
До речі, в Декларації про суверенітет України, ухваленій 1990 року, записано: “Україна обирає шлях державного нейтралітету”. Саме ця декларація лягла в основу референдуму про незалежність України, за яку проголосував весь народ.
– Мабуть, сьогодні мало хто заперечуватиме потребу нейтралітету для України. Але як із його допомогою об’єднати, консолідувати розколоте виборами суспільство? Які для цього ваша партія має можливості?
В. Зубанов:
– Я вбачаю тут декілька шляхів. Насамперед, потрібно заспокоїти людей, створити неконфліктні умови існування для нашої країни. Союз із НАТО або Росією – це однаково конфліктні шляхи. Ми пропонуємо золоту середину – державний нейтралітет.
Потім потрібно налагодити глибоке взаємопорозуміння між регіонами. Чи це можливо?
Я кілька днів тому побував на заході України. Люди там говорять: “Ми не маємо підстав тісно контактувати з південним сходом”. Львів’яни не мають бізнесу в Донецьку, не їздять туди навчатися. Відпочивати ж їм звичніше в Болгарії та Польщі, оскільки в Одесі та Криму вони почуваються дискомфортно через погане знання російської мови.
Мої земляки з Донецька також не надто часто їздять відпочивати в Карпати, а люди багатші бачать їх тільки з ілюмінатора літака, вирушаючи на відпочинок до екзотичних країн...
Вивчивши цю ситуацію, ми вирішили створити благодійний фонд “Схід-Захід” із двома співголовами, що мають однакові права. Я репрезентую Донецьк. Ярослав Кендзьор – депутат від “Нашої України”, голова Львівської обласної організації Народного Руху України – західні регіони.
Мене на батьківщині Ярослава вважають зомбованим погано поінформованим представником сходу, Ярослава в Донецьку – запеклим націоналістом. Тобто ми в однакових умовах. Ми налагоджуватимемо обмін дитячими, самодіяльними, студентськими, художніми делегаціями між нашими регіонами, провадитимемо телемости, організовуватимемо “круглі столи”, сприятимемо реалізації тих чи інших спільних бізнес-проектів.
Плануємо зустріч із Президентом України Віктором Андрійовичем Ющенком, який, я певен, схвалить наші починання. До фонду входитимуть і представники від областей – вчені, діячі культури. Отож, як то кажуть, дружитимемо домами.
– У програмі кожної партії є блок спеціальних питань. Чим відрізняється соціальна політика вашої партії від інших?
В. Зубанов:
– Конкретністю. Ми готові створити всі умови, щоб у державі були пріоритетними сімейні вартості, щоб люди були певні завтрашнього дня, і кожна родина могла дозволити собі мати 2-3 дітей. Адже не можна допустити, щоб через 20 років нас залишилося 15 мільйонів. А така перспектива цілком реальна. Отже, потрібно думати про сучасні дитячі садки, справді безплатну освіту, охорону здоров’я, пристойну зарплату та пенсії для громадян.
– Деякі представники теперішньої влади налаштовані пронатовськи. Яке ваше ставлення до цієї проблеми?
В. Зубанов:
– Не можна нав’язувати громадянам країни точку зору про те, що НАТО – це демократична структура. НАТО – військова структура. Демократична структура – це ЄС.
Я певен, що ЗМІ мусять надавати можливість висловитися не тільки тим, хто рветься до НАТО. Адже нас не хочуть бачити членами НАТО провідні країни Європи, проти цього мешканці південного сходу України. Та й чимало мешканців західної України вважають, що передання військових повноважень Брюсселю – це шлях до втрати державної незалежності України. Не хоче цього й Росія.
А що стосується пронатовськи налаштованих політиків... Хтось із них мешкав у США, хтось там навчався та стажувався, а хтось поїхав у відрядження до Брюсселя, його там добре прийняли. Наш народ вдячний, ось і демонструють люди свою вдячність стороні, що приймала...
– На прикладі сьогоднішнього економічного стану Австрії та Фінляндії ви аргументуєте вчасність вирішення питання про державний нейтралітет України. Але як він позначається на розвиткові країни, які плюси одержить від нього економіка України?
В. Зубанов:
– Будь-яка країна стає багатою в умовах глобалізації та ринкової економіки, якщо там створені нормальні законодавчі умови, спокійний політичний клімат, нема конфліктів. Гроші люблять тишу...
Подивіться на нейтральну багату Ірландію з найвищим у Європі доходом на душу населення. Але ж свого часу країну розривав територіальний конфлікт між Францією та Англією.
І. Нєнов:
– Питання державного нейтралітету не нове. На території колишнього СРСР таку політику першим обрав Туркменістан. Поряд з ним – Афганістан, по сусідству – Ірак та Іран. Та й Росія недалеко. А в надрах Туркменістану – величезна кількість газу. Отже, проблем чимало. І лише нейтралітет допоміг утриматися державі на мирних рейках. Притому народ сам обрав такий шлях розвитку країни на референдумі.
В. Зубанов:
– Я хочу сказати про приклад Швейцарії. Рішення про державний нейтралітет вона ухвалила у 1720 році, коли її розривали Франція, Італія і Німеччина. Зараз там живеться дуже непогано. Але ж і в Україні таке можливо. Після референдуму відповідну резолюцію ухвалює Організація Об’єднаних Націй, потім Рада Безпеки ООН – і можна жити по-європейськи.
Точка зору голови громадської організації “Українсько-сербське товариство”.
– Я вважаю, що ви повинні розвинути ідею щодо повного політичного нейтралітету України. ЄС не менш небезпечне, ніж НАТО. Це – імперська структура з єдиною конституцією, єдиною валютою, законодавством...
Малі народи ЄС приречені на асиміляцію. І наш народ, вступивши туди, теж приречений на це. І ще. Данія вступила туди після другого голосування в парламенті з мінімальною перевагою голосів. Однак Фаррерські острови, що є частиною Данії, відмовилися вступити в ЄС. Так само буде і в Україні. Крим, наприклад, відмовиться вступати в ЄС, і почнеться розкол країни. Україна повинна не просто обрати політику державного нейтралітету, але і стати лідером цього руху.
В. Зубанов:
– Ніхто не знає, що буде з ЄС через деякий час. Там вже є великі економічні проблеми. Подивіться, до вступу в ЄС Польща розвивалася дуже динамічно, а тепер її розвиток затримався.
Ми прагнемо до європейських цінностей: демократії, свободи слова, одержання великих доходів на душу населення, зростання якості життя. Нас дуже багато об’єднує з Європою. В Росії багато енергоносіїв, у нас їх немає, тому російських шлях розвитку економіки для нас неприйнятний.
Однак подивіться на карту. Ми в Європі – європейці, ми молода нація. Останні події показали, що в Європу ми принесемо свіжий вітер змін. Одначе, для того, щоб на рівних умовах співпрацювати з іншими європейськими державами, нам потрібно ще років 10, за які стабілізується економіка, ми станемо конкурентоспроможними. Одначе, ще раз підкреслюю: орієнтуючись на європейські цінності, наша партія категорично проти вступу України в НАТО.
– Останнім часом в Україні спостерігається явна тенденція до збільшення зарубіжних кредитів. Як це, з точки зору очолюваної вами партії, позначиться на незалежності нашої країни?
В. Зубанов:
– У нас зараз загальна кількість зарубіжних кредитів становить 16% від ВВП. Критичний рівень – 60%. Міжнародні кредити – дуже вигідні. Їх дають під 7% річних. Це не 14%, під які працюють з підприємцями наші комерційні банки.
Хвилюватися з приводу кредитів потрібно Польщі, де на більш ніж 30 млн населення їхній обсяг становить 80 мільярдів доларів.
Інша справа, будь-який кредит потрібно використовувати ефективно.
– Ваша партія дуже молода. Але ж для розкрутки будь-якої партії потрібно рік-два, щоб завоювати електорат. Поряд із старими, могутніми, відомими у країні партіями через півроку цілком можуть з’явитися нові, які приваблюватимуть народ жвавими гаслами, примітними програмами. Як ви розцінюєте свої шанси на цьому тлі?
В. Зубанов:
– За Законом про вибори до 1 березня цього року мають бути подані всі заявки на реєстрацію нових партій. Будь-яка партія має право взяти участь у виборах, якщо була зареєстрована не менше, ніж за рік до них. Крім того, за цей невеличкий відрізок часу необхідно провести з’їзди, вирішити питання створення блоків, з ким хто йде на вибори. Якщо ж не укладаєшся у ці терміни, то говорити нема про що...
Сьогоднішня ситуація з партіями, з моєї точки зору, така: є багато партій, про які взагалі ніхто нічого не знає. Є старі відомі партії. У цьому випадку, народ голосуватиме не за лідерів, а за ідею. Є партії, в яких люди після виборів втратили віру. Нам легше: ми починаємо з чистого аркуша.
– Як вважаєте, скільки сподвижників у вас буде до початку виборів, і які кількісні показники отримання депутатських мандатів на різних рівнях влади ви ставите перед собою на виборах?
В. Зубанов:
– Гадаю, що до виборів у нас буде близько 15 тисяч членів партії, в усіх регіонах працюватимуть відділення. За 3 місяці ми плануємо створити ще 9 відділень. Адмінресурсу у нас немає, своєї медіа-імперії також. Тому люди, які приходять до нас працювати, йдуть на це цілком однозначно, щиро підтримуючи ідею державного нейтралітету.
Нагадую, що на вибори ми йдемо самі, ні з ким не блокуючись. У парламенті ми розраховуємо отримати 3%, це 18 депутатських місць. Сподіваємося, що в 10-12 областях України наші представники працюватимуть у радах різних рівнів.
– Хто ваші опоненти?
В. Зубанов:
– Ми хочемо пройти по центру між опозицією та владою. Конструктивно критикуючи тих і інших, ми будемо підтримувати будь-які починання, спрямовані на благо України.
І. Нєнов:
– Ми сподіваємося, що ваша партія сприятиме консолідації нашого суспільства. Ви ставите перед собою шляхетну мету і завдання, які мають об’єднати тих, хто справді піклується про благо України.
